Цими днями минає 85 років від часу скоєння одного із сотень комуністичних злочинів – розстрілів в’язнів Соловецького концтабору в урочищі Сандармох поблизу робітничого селища Медвежа Гора у Карелії (27 жовтня – 4 листопада 1937 року).
28 жовтня 2022 р. з метою вшанування невинних жертв тоталітарного режиму та для збереження національної пам’яті для студентів першого курсу медичного факультету №1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького відбулося тематичне заняття на тему «Сандармох – місце, де розстріляли українське Відродження». Його провела доцентка кафедри українознавства Університету Наталія Гірна.
У ході лекції викладачка розповіла, що вибудована радянською росією табірна система спочатку максимально використовувала примусову працю ув’язнених, а після їхнього цілковитого виснаження – убивала. Такої долі зазнали кращі представники української наукової та творчої інтелігенції – мешканці харківського будинку «Слово», безпідставно заарештовані у 1933 році та розстріляні в урочищі Сандармох восени 1937 року. Упродовж п’яти діб, з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року, 1111 в’язнів Соловецького концтабору були розстріляні московськими катами.
Майбутні лікарі дізналися, що серед тисяч невинних жертв комуністичного режиму у лісах Карелії знайшли свій останній спочинок представники української культурної та наукової еліти – Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Павло Филипович, Антін Крушельницький, Михайло Яловий, Валер’ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Валер’ян Поліщук, Олекса Слісаренко та інші. Цей злочин Сталін наказав здійснити до чергової річниці більшовицького перевороту.
У своїй розповіді доповідачка згадала всесвітньовідомого історика і публіциста Роберта Конквеста, який у 1968 році у своїй книзі «Великий терор» констатував факт, що українська інтелігенція була стерта з лиця землі, а також українського діаспорного літературознавця Юрія Лавріненка, котрий запровадив сумний термін «Розстріляне відродження», що став свідченням знищення української культури комуністичним режимом.
Викладачка провела паралелі з нинішньою росією, яка сьогодні чинить нові злочини проти України, проти кожного українця, тероризує увесь світ голодом, енергетичною кризою і ядерними погрозами. Як і 85 років тому у Сандармосі, нині відкриваються місця масових поховань невинних жертв російських убивць – у Бучі, Ірпені, Ізюмі, Маріуполі… Окупант руйнує пам’ятні знаки жертвам Голодомору, одна з ракет пошкодила будинок «Слово» у Харкові….
Найбільша історична пересторога – росії ніколи не можна вірити, бо це наш споконвічний ворог… Ми завжди маємо пам’ятати про геноциди українців, вчинені кривавою москвою, щоб ніколи більше не стати жертвами облуди, зберегти свою національну ідентичність і перемогти.
*
Напередодні, 27 жовтня, студенти 7 гуртожитку разом із викладачами кафедри дерматології, венерології нашої Alma Mater вшанували пам’ять загиблих воїнів за волю України на Личаківському кладовищі.
За інформацією кафедр українознавства та дерматології, венерології Університету
Відділ комунікації і промоції
press@meduniv.lviv.ua