Кафедра урології ФПДО

Scopus

Воробець Дмитро Зіновійович д.м.н., професор, відповідальний за наукову роботу,

WoS

Scopus

Мицик Юліан Олегович д.м.н., професор,

Пасічник Сергій Миколайович д.м.н., професор, завуч кафедри,

WoS

Scopus

Вітковський Володимир Франкович к.м.н., доцент,

WoS

Scopus

Дмитрієнко Володимир Васильович к.м.н., доцент, профорг,

Scopus

Личковський Олександр Едуардович к.м.н., доцент, відповідальний за лікувальну роботу,

Шеремета Роман Зіновійович к.м.н., доцент,

WoS

Scopus

Боржієвський Олександр Анатолійович к.м.н., асистент, відповідальний за англомовних студентів,

Scopus

Воробець Микола Зіновійович д-р. філософ., асистент, відповідальний за студентський гурток, відповідальний за систему MISA,

WoS

Scopus

Загоруйко Роман Ростиславович к.м.н., асистент, відповідальний за пожежну безпеку,

ORCID

WoS

Scopus

Наконечний Йосиф Андрійович д-р. філософ., асистент, секретар кафедри, матеріально відповідальний,

Чапля Микола Миколайович к.м.н., асистент, відповідальний за методичну роботу, відповідальний за україномовних студентів,

Кобільник Юрій Степанович асистент кафедри,

Scopus

Антонюк Максим Анатолійович аспірант кафедри,

Google Scholar

ORCID

WoS

Scopus

Копанько Тарас Андрійович аспірант кафедри,

Google Scholar

ORCID

WoS

Scopus

Федевич Олег Степанович аспірант кафедри,

https://nextcloud.meduniv.lviv.ua/s/y66bRriS3HebKWZ

ORCID

WoS

Scopus

Худиш Остап-Борис Олександрович аспірант кафедри,

Google Scholar

ORCID

WoS

Scopus

Бодлак Святослав Ігорович старший лаборант

Гайдук Катерина Миколаївна старший лаборант

Федевич Віталій Степанович к.м.н., старший лаборант

Положення

Навчальна робота

Навчальна програма:

«Урологія»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 222 «Медицина»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

«Урологія» – одна з дисциплін у системі вищої медичної освіти, знання якої необхідні для якісної підготовки фахівців у галузі охорони здоров’я. Вивчення дисципліни закладає масив знань студентів про особливість перебігу урологічних захворювань, алгоритми обстеження та лікування пацієнтів з урологічною патологією, методики проведення основних урологічних маніпуляцій та передбачає інтеграцію навчання з хірургією, гінекологією, онкологією, нефрологією, ендокринологією, неврологією, радіологією, фтизіатрією, функціональною діагностикою тощо, формує вміння застосовувати набуті знання у професійній діяльності на рівні лікаря загальної практики.

В останні десятиліття урологія доповнюється новими підходами в діагностиці та лікуванні різних патологій. У зв’язку з цим стандарти вищої медичної освіти вимагають від випускника вищого медичного навчального закладу вміння своєчасно та достатньо застосовувати інструментальні методи діагностики захворювань людини.

Знання з дисципліни «Урологія» дозволяють майбутньому спеціалісту розвивати навички та застосовувати набуті знання в процесі професійної діяльності.

Метою викладання навчальної дисципліни «Урологія» є набуття студентами медичного факультету знань з анатомії та фізіології сечовидільної та чоловічої статевої системи, етіології та патогенезу основних урологічних захворювань, їх симптомів та діагностики, ознайомлення із сучасними методами лікування та профілактики в урології.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Урологія» є навчання прикладним знанням у контексті діагностики, аналізу та інтерпретації результатів досліджень, а також лікування пацієнтів з урологічними захворюваннями.

Тематичний план лекцій

№ з.п.	ТЕМА	Кількість годин
1.	Семіотика урологічних захворювань. Методи обстеження в урології	2
2.	Неспецифічні і специфічні запальні захворювання органів сечової і чоловічої статевої системи. Сечокам’яна хвороба	2
3.	Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої системи	2
4.	Травматичні пошкодження органів сечової тачоловічої статевої системи.	2
	*Всього*	8

Тематичний план практичних (семінарських) занять

№ з.п.	ТЕМА	Кількість годин
1.	Клінічна анатомія, фізіологія та вади розвитку органів сечової та чоловічої статевої системи.	5
2.	Семіотика, лабораторна діагностика урологічних захворювань та сучасні інструментальні методи дослідження в урологічній практиці.	5
3.	Специфічні та неспецифічні інфекційно-запальні захворювання органів сечової та чоловічої статевої системи.
4.	Сечокам’яна хвороба.	5
5.	Травматичні пошкодження органів сечової та чоловічої статевої системи.	5
6.	Пухлини органів сечової системи.	5
7.	Пухлини органів чоловічої статевої системи.	5
8.	Невідкладна допомога при ургентних станах в урології.	2
	*Всього*	37

Тематичний план самостійної роботи студентів

№ п/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин	Вид контролю
1.	Підготовка до практичних занять. Теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.	14	Поточний контроль на практичних заняттях
2.	Теми для самостійного опрацювання:		Презентації
	1) Класифікація, етіологія, клініка, діагностика та методи лікування нефроптозу.	2
	2) Паразитарні захворювання в урології.	2
	3) Розлади сечовипускання. Класифікація. Етіологія. Клініка. Діагностика. Лікування.	2
	4) Сечостатеві нориці у жінок.	2
	5) Нефрогенна артеріальна гіпертензія. Етіологія. Клініка. Діагностика. Лікування.	2
	6) Специфічні уретрити. Етіологія. Клініка. Сучасні методи обстеження та лікування.	2
	7) Класифікація, етіологія, діагностика та лікування чоловічого непліддя.	2
	8) Азооспермія у чоловіків. Класифікація, етіологія, діагностика, методи лікування. Оперативні втручання у пацієнтів з обтураційною формою азооспермії.	2
	9) Гостра та хронічна ниркова недостатність в урологічній практиці.	2
	10) Класифікація, етіологія, клініка, діагностика та сучасні методи лікування стриктур уретри.	2
	11) Деривація сечі у пацієнтів після радикальної цистектомії.	2
3.	Курація пацієнтів та написання навчальної історії хвороби.	4	Історія хвороби
4.	Підготовка до диф. заліку «Урологія»	5
	Разом	45

Навчальна програма:

«Урологія з особливостями дитячого віку»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 228 «Педіатрія»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

«Урологія з особливостями дитячого віку» – одна з дисциплін у системі вищої медичної освіти, знання якої необхідні для якісної підготовки фахівців у галузі охорони здоров’я. Вивчення дисципліни закладає масив знань студентів про особливість перебігу урологічних захворювань, алгоритми обстеження та лікування пацієнтів з урологічною патологією, методики проведення основних урологічних маніпуляцій та передбачає інтеграцію навчання з педіатрією, хірургією, гінекологією, онкологією, нефрологією, ендокринологією, неврологією, радіологією, фтизіатрією, функціональною діагностикою тощо, формує вміння застосовувати набуті знання у професійній діяльності на рівні лікаря загальної практики.

Знання з дисципліни «Урологія з особливостями дитячого віку» дозволяють майбутньому спеціалісту розвивати навички та застосовувати набуті знання в процесі професійної діяльності.

Метою викладання навчальної дисципліни «Урологія з особливостями дитячого віку» є набуття студентами медичного факультету знань з анатомії та фізіології сечовидільної та чоловічої статевої системи з особливостями дитячого віку, етіології та патогенезу основних урологічних захворювань, їх симптомів та діагностики, ознайомлення із сучасними методами лікування та профілактики в дитячій урології.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Урологія з особливостями дитячого віку» є навчання прикладним знанням у контексті діагностики, аналізу та інтерпретації результатів досліджень, а також лікування дітей з урологічними захворюваннями.

Тематичний план лекцій

№ з.п.	ТЕМА	Кількість годин
1.	Семіотика урологічних захворювань. Методи обстеження в урології	2
2.	Неспецифічні і специфічні запальні захворювання органів сечової і чоловічої статевої системи. Сечокам’яна хвороба	2
3.	Новоутворення органів сечової і чоловічої статевої системи	2
4.	Травматичні пошкодження органів сечової тачоловічої статевої системи.	2
	*Всього*	8

Тематичний план практичних (семінарських) занять

№ з.п.	ТЕМА	Кількість годин
1.	Тема 1. Клінічна анатомія, фізіологія та вади розвитку органів сечової та чоловічої статевої системи з особливостями дитячого віку.	5
2.	Тема 2. Семіотика, лабораторна діагностика урологічних захворювань та сучасні інструментальні методи дослідження в урологічній практиці з особливостями дитячого віку.	5
3.	Тема 3. Специфічні та неспецифічні інфекційно-запальні захворювання органів сечової та чоловічої статевої системи системи та їх особливості у дитячому віці.	5
4.	Тема 4. Сечокам’яна хвороба у дорослих та дітей.	5
5.	Тема 5. Травматичні пошкодження органів сечової та чоловічої статевої системи у дорослих та дітей.	5
6.	Тема 6. Пухлини органів сечової системи у дорослих та дітей.	5
7.	Тема 7. Пухлини органів чоловічої статевої системи у дорослих та дітей.	5
8.	Тема 8. Невідкладна допомога при ургентних станах в урології з особливостями дитячого віку.	2
	*Всього*	37

Тематичний план самостійної роботи студентів

№ п/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин	Вид контролю
1.	Підготовка до практичних занять. Теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.	14	Поточний контроль на практичних заняттях
2.	Теми для самостійного опрацювання:		Презентації
	1) Класифікація, етіологія, клініка, діагностика та методи лікування нефроптозу.	2
	2) Паразитарні захворювання в урології.	2
	3) Розлади сечовипускання. Класифікація. Етіологія. Клініка. Діагностика. Лікування.	2
	4) Сечостатеві нориці у жінок.	2
	5) Нефрогенна артеріальна гіпертензія. Етіологія. Клініка. Діагностика. Лікування.	2
	6) Специфічні уретрити. Етіологія. Клініка. Сучасні методи обстеження та лікування.	2
	7) Класифікація, етіологія, діагностика та лікування чоловічого непліддя.	2
	8) Азооспермія у чоловіків. Класифікація, етіологія, діагностика, методи лікування. Оперативні втручання у пацієнтів з обтураційною формою азооспермії.	2
	9) Гостра та хронічна ниркова недостатність в урологічній практиці.	2
	10) Класифікація, етіологія, клініка, діагностика та сучасні методи лікування стриктур уретри.	2
	11) Деривація сечі у пацієнтів після радикальної цистектомії.	2
3.	Курація пацієнтів та написання навчальної історії хвороби.	4	Історія хвороби
4.	Підготовка до диф. заліку «Урологія з особливостями дитячого віку»	5
	Разом	45

https://nextcloud.meduniv.lviv.ua/s/cWLTLyqdoinbNnq

Навчальна програма:

«Онкоурологія»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 222 «Медицина»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

Коротка анотація до курсу:

«Онкоурологія» є вибірковою клінічною дисципліною, під час вивчення якої відбувається засвоєння студентами базових теоретичних знань з питань організації онкоурологічної допомоги в умовах стаціонару чи поліклініки, з питань діагностики та лікування онкологічних захворювань органів сечової та чоловічої статевої системи, невідкладної допомоги при гострих онкоурологічних станах, догляду за онкохворими з урологічною патологією, тощо. Засвоєння теоретичного матеріалу супроводжується набуттям відповідних інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Предметом вивчення навчальної дисципліни «онкоурологія» є: ряд особливостей клінічного перебігу онкоурологічних захворювань; методологія обстеження хірургічного хворого; етіологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика онкоурологічних захворювань; невідкладна медична допомога при ургентних урологічних станах онкохворих.

В останні десятиліття онкоурологія доповнюється новими підходами в діагностиці та лікуванні різних форм раку. У зв’язку з цим стандарти вищої медичної освіти вимагають від випускника вищого медичного навчального закладу вміння своєчасно та достатньо застосовувати інструментальні методи діагностики захворювань людини.

Знання з дисципліни «Онкоурологія» дозволяють майбутньому спеціалісту розвивати навички та застосовувати набуті знання в процесі професійної діяльності.

Метою викладання навчальної дисципліни «Онкоурологія» є набуття студентами медичного факультету знань з анатомії та фізіології сечовидільної та чоловічої статевої системи, етіології та патогенезу основних онкоурологічних захворювань, їх симптомів та діагностики, ознайомлення із сучасними методами лікування та профілактики в урології.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Онкоурологія» є навчання прикладним знанням у контексті діагностики, аналізу та інтерпретації результатів досліджень, а також лікування пацієнтів з онкоурологічними захворюваннями.

Тематичний план практичних (семінарських) занять

№ з.п.	ТЕМА	Кількість годин
1.	Тема 1. Скринінг та рання діагностика онкоурологічних хворих Доброякісні та злоякісні пухлини нирок. Етіологія, патогенез, діагностика та лікування.	6
2.	Тема 2. Пухлини порожнистої системи нирок. Етіологія, патогенез, діагностика , клініка та лікування. Доброякісні та злоякісні пухлини сечоводу. Етіологія, патогенез, діагностика та лікування	6
3.	Тема 3. Пухлини пухлини сечового міхура. Етіологія, патогенез, діагностика та лікування.	6
4.	Тема 4. Доброякісні та злоякісні захворювання простати. Етіологія, патогенез, діагностика, клінічний перебіг	6
5.	Тема 5. Пухлини яєчок. Етіологія, патогенез, діагностика та лікування.	6
6.	Тема 6. Пухлини статевого члену. Етіологія, патогенез, діагностика та лікування.	6
	*Всього*	36

Тематичний план самостійної роботи студентів

№ п/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин	Вид контролю
1.	Підготовка до практичних занять. Теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.	3	Поточний контроль на практичних заняттях
2.	Теми для самостійного опрацювання:		Презентації
	1) Доброякісні та злоякісні пухлини нирок: етіологія, основи патогенезу, молекулярна біологія, патофізіологія та гістопатологія. Основні клінічні прояви, принципи лабораторної, інструментальної та променевої діагностики, визначення стадії за системою TNM.	3
	2) Основні принципи хірургічного лікування раку нирки. Малоінвазивні, лапароскопічні, роботичні методи оперативного лікування. Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень. Підвалини хіміотерапевтичного, променевого, комбінованого та комплексного та лікування	3
	3) Рак нирки: спостереження в післяопераційному періоді. Прогнозування виживання та рецидивування. Лікування рецидивуючих та метастатичних форм.	3
	4) Доброякісні та злоякісні пухлини сечоводу: етіологія, основи патогенезу, молекулярна біологія, патофізіологія та гістопатологія. Основні клінічні прояви, принципи лабораторної, інструментальної та променевої діагностики, визначення стадії за системою TNM.	3
	5) Основні принципи хірургічного лікування раку сечоводу. Малоінвазивні, лапароскопічні, роботичні методи оперативного лікування. Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень. Підвалини хіміотерапевтичного, променевого, комбінованого та комплексного та лікування.	3
	6) Рак сечоводу: спостереження в післяопераційному періоді. Прогнозування виживання та рецидивування. Лікування рецидивуючих та метастатичних форм.	3
	7) Доброякісні та злоякісні пухлини сечового міхура: етіологія, основи патогенезу, молекулярна біологія, патофізіологія та гістопатологія. Основні клінічні прояви, принципи лабораторної, інструментальної та променевої діагностики, визначення стадії за системою TNM.	3
	8) Основні принципи хірургічного лікування раку сечового міхура. Малоінвазивні, лапароскопічні, роботичні методи оперативного лікування. Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень. Підвалини хіміотерапевтичного, променевого, комбінованого та комплексного та лікування.	3
	9) Рак сечового міхура: спостереження в післяопераційному періоді. Прогнозування виживання та рецидивування. Лікування рецидивуючих та метастатичних форм..	3
	10) Доброякісні та злоякісні пухлини простати: етіологія, основи патогенезу, молекулярна біологія, патофізіологія та гістопатологія. Основні клінічні прояви, принципи лабораторної, інструментальної та променевої діагностики, визначення стадії за системою TNM.	3
	11) Основні принципи хірургічного лікування раку простати. Малоінвазивні, лапароскопічні, роботичні методи оперативного лікування. Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень. Підвалини хіміотерапевтичного, променевого, комбінованого та комплексного та лікування.	3
	12) Рак простати: спостереження в післяопераційному періоді. Прогнозування виживання та рецидивування. Лікування рецидивуючих та метастатичних форм.	3
	13) Доброякісні та злоякісні пухлини яєчок: етіологія, основи патогенезу, молекулярна біологія, патофізіологія та гістопатологія. Основні клінічні прояви, принципи лабораторної, інструментальної та променевої діагностики, визначення стадії за системою TNM.	3
	14) Основні принципи хірургічного лікування раку яєчок. Малоінвазивні, лапароскопічні, роботичні методи оперативного лікування. Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень. Підвалини хіміотерапевтичного, променевого, комбінованого та комплексного та лікування	3
	15) Рак яєчок: спостереження в післяопераційному періоді. Прогнозування виживання та рецидивування. Лікування рецидивуючих та метастатичних форм.	3
	16) Доброякісні та злоякісні пухлини статевого члену: етіологія, основи патогенезу, молекулярна біологія, патофізіологія та гістопатологія. Основні клінічні прояви, принципи лабораторної, інструментальної та променевої діагностики, визначення стадії за системою TNM.	3
	17) Основні принципи хірургічного лікування раку статевого члену. Малоінвазивні, лапароскопічні, роботичні методи оперативного лікування. Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень. Підвалини хіміотерапевтичного, променевого, комбінованого та комплексного та лікування.	3
	18) Рак статевого члену: спостереження в післяопераційному періоді. Прогнозування виживання та рецидивування. Лікування рецидивуючих та метастатичних форм	3
	Разом	54

https://nextcloud.meduniv.lviv.ua/s/ycYnz8Q227FWR2e

Навчальна програма:

«Андроурологія»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 222 «Медицина»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

Коротка анотація до курсу:

«Андроурологія» є вибірковою клінічною дисципліною, під час вивчення якої відбувається засвоєння студентами базових теоретичних знань з питань організації андроурологічної допомоги в умовах стаціонару чи поліклініки, з питань діагностики та лікування андроурологічних захворювань, невідкладної допомоги при гострих андроурологічних станах, догляду за хворими з андроурологічною патологією, тощо. Засвоєння теоретичного матеріалу супроводжується набуттям відповідних інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Предметом вивчення навчальної дисципліни «андроурологія» є: ряд особливостей клінічного перебігу андроурологічних захворювань; методологія обстеження хірургічного хворого; етіологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика андроурологічних захворювань; невідкладна медична допомога при ургентних андроурологічних станах.

В останні десятиліття андроурологія доповнюється новими підходами в діагностиці та лікуванні різних форм раку. У зв’язку з цим стандарти вищої медичної освіти вимагають від випускника вищого медичного навчального закладу вміння своєчасно та достатньо застосовувати інструментальні методи діагностики захворювань людини.

Знання з дисципліни «Андроурологія» дозволяють майбутньому спеціалісту розвивати навички та застосовувати набуті знання в процесі професійної діяльності.

Тематичний план практичних (семінарських) занять

№ з.п.	ТЕМА	Кількість годин
1.	Тема 1. Андрологія як галузь медицини. Предмет і задачі. Анатомо-фізіологічні особливості чоловічого організму.	5
2.	Тема 2. Вроджені аномалії чоловічої статевої системи. Обʼєктивний огляд. Трактування результатів лабораторних та інструментальних методів обстежень. Принципи антибіотикотерапії, антибіотикопрофілактики та профілактики антибіотикорезистентності. Особливості консультування чоловіків з питань сексуального та репродуктивного здоровʼя.	5
3.	Тема 3. Неплідність подружньої пари. Допоміжні репродуктивні біотехнологічні методи в лікуванні безплідного шлюбу.	5
4.	Тема 4. Діагностика, класифікація та лікування сексуальних розладів. Неспецифічні запальні захворювання органів статевої системи чоловіка.	5
5.	Тема 5. Травматичні ушкодження статевої системи чоловіка. Невідкладна допомога при гострих урологічних станах і травматичних ушкодженнях статевих органів у чоловіків.	6
	*Всього*	26

Тематичний план самостійної роботи студентів

№ п/п	Тема самостійної роботи	Кількість годин	Вид контролю
1.	Підготовка до практичних занять. Теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.	3	Поточний контроль на практичних заняттях
2.	Теми для самостійного опрацювання:		Презентації
	1) Синдром Клайнфелтера (етіопатогенез, клінічні ознаки, лікування); синдром Шерешевского-Тернера; синдром неповної маскулінизації; синдром Дель Кастильо.	7
	2) Вроджені аномалії статі з жіночою будовою зовнішніх геніталій: Агенезія гонад. Змішана агенезія гонад. Синдром дисгенезії яйників. Синдром Рокитанського-Кюстнера. Повна форма синдрому тестикулярної фемінізації	7
	3) Вроджені аномалії статі з бісексуальною будовою зовнішніх геніталій (гермафродитизм): Істинний гермафродитизм (діагностика, лікування). Синдром дисгенезії тестикул. Синдром неповної маскулінізації. Синдром тестикулярної фемінізації..	7
	4) Порушення темпів статевого розвитку в чоловіків: Періоди і становлення статевої функції. Затримка статевого розвитку (ЗСР). Конституційна ЗСР (етіологія, патогенез, клінічні варіанти, діагностика, лікування)..	7
	5) Передчасний статевий розвиток (ПСР): Істинний передчасний статевий розвиток (патогенез, клінічні прояви, діагностика, лікування). Помилковий передчасний статевий розвиток: При гормонопродукційній пухлині яєчка. При вродженому андреногенітальному синдромі. При андростеромі (диференційна діагностика).	7
	6) Чоловічий гіпогонадизм: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, методи лікування.	7
	7) Віковий (пізній) гіпогонадизм та частковий андрогенодефіцит (патогенез, діагностика, лікування).	7
	8) Вплив іонізуючої радіації на генеративну функцію.	7
	9) Фактори незплідності (гормональні, імуннологічні, біохімічні.	7
	10) Планування сім’ї і контрацепція: жіноча контрацепція, чоловіча контрацепція.	7
	11) Хвороба Пейроні. Пріапізм. Варикоцелє.	6
	Разом	34

https://nextcloud.meduniv.lviv.ua/s/oWHw9tXgqz3bWfY

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для практичних занять з слухачами циклу ТУ м. Хмельницький
«Ендоурологія. Сучасні методи лікування сечокам`яної хвороби»

лекції – 6 год.
семінарські заняття – 18 год.
практичні заняття – 20 год.
самостійна робота – 34 год.
додаткові програми – 8 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3,0

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань лікарів-урологів з питань
сучасної діагностики та лікування сечокам’яної хвороби, методики її
діагностики, лікування, профілактики та метафілактики. Ознайомитися з
ендоскопічними методами лікування сечокам’яної хвороби.

Перелік питань, якими повинен володіти лікар-уролог по закінченні
циклу тематичного удосконалення з урології:
1) Причини виникнення та механізм розвитку сечокам’яної хвороби.
2) Клінічна симптоматика при каменях нирок, сечоводів, сечового міхура,
передміхурової залози, сечівника.
3) Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
4) Диференційна діагностика та тактика лікування ниркової коліки.
5) Консервативні та хірургічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
6) Лікування кораловидних каменів нирок.
7) Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
8) Етіологія, патогенез, діагностика, лікування і профілактика запальних
ускладнень сечокам’яної хвороби.
9) Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
10) Профілактика та метафілактика сечокам’яної хвороби.

План лекційного курсу:
Лекція № 1 – Сечокам’яна хвороба – етіологія, патогенез, клініка, діагностика.
Лекція № 2 – Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Лекція № 3 – Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Лекція № 4 – Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Лекція № 5 – Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Лекція № 6 – Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Лекція № 7 – Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Лекція № 8 – Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.

Додаткові програми:
1. Спеціальна військова підготовка 2 год.
2. Основи раціональної фармакотерапії 2 год.
3. Медичне і фармацевтичне право 2 год.
4. Новітні інформаційні технології в медицині та фармації 2 год.
Разом 8 год.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема: Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної хвороби.
Сечокам’яна хвороба – етіологічні чинники розвитку. Значення змін у pH сечі
у розвитку сечокам’яної хвороби. Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної
хвороби. Поняття та причини цистинурії, гліцинурії, ксантинурії, оксалурії, уратурії
генералізованої аміноацидурії, галактоземії, фруктоземії. Нирковий тубулярний
ацидоз, як причина розвитку сечокам’яної хвороби. Аномалії сечовивідних шляхів у
розвитку сечокам’яної хвороби. Інші причини сечокам’яної хвороби – процеси, що
зумовлюють обтурацію сечових шляхів, нейрогенні захворювання (дискінезії)
сечових шляхів, запальні й паразитарні ураження сечових шляхів, сторонні тіла в
сечових шляхах, травми, кліматичні й географічні чинники, порушення харчування,
вітамінного балансу.
Хімічний склад каменів – камені з оксалатів кальцію, фосфатні камені
(фосфати), фосфатно-магнієві та карбонатні (карбонати) камені, урати, цистинові,
холестеринові камені, білкові камені. Значення величини, форми та локалізації
каменя. Патоморфологія. Зміни в нирках при сечокам’яній хворобі. Розширення
чашечково-мискової системи, запальні зміни.
Клінічна картина. Основні симптоми сечокам’яної хвороби. Біль, анурія,
гематурія. Клінічний перебіг захворювання. Гостра недостатність нирок при
сечокам’яниій хворобі. Діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі.
Загальноклінічні дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні
методи дослідження. Диференціальна діагностика.
Тема: Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
Сучасні діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі. Загально клінічні
методи дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні методи
дослідження. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна уретеропієлографія.
Ретроградна пневмо- і пієлографія. Методика введення рентген контрастної
речовини. Основи дешифровки рентгенологічного знімку при діагностиці
сечокам’яної хвороби. Ультразвукове сканування нирок та сечового міхура.
Сканографія і сцинтиграфія. Комп’ютерна томографія – покази до застосування.
Хромоцистоскопія. Ниркова ангіографія.
Тема: Ниркова коліка. Діагностика, диференційна діагностика, тактика
лікування.
Етіологія і патогенез ниркової коліки. Клінічні прояви ниркової коліки. Точки
іррадіації болю. Основні діагностичні методи. Зміни в загальному аналізі сечі та
крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при нирковій коліці. Диференційна
діагностика ниркової коліці із: гострим апендицитом, гострим процесом у черевній
порожнині, гострою непрохідністю кишок, гострим холециститом, гострим
панкреатитом, проривом виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульозом
нирки і сечовода, тазовим флеболітом.
Тактика лікування при нирковій коліці. Методи знеболення. Покази до
катетеризації сечоводу. Методика новокаїнової блокади сім’яного канатика у
чоловіків. Покази до оперативного втручання. Профілактика рецидивів ниркової
коліки.
Тема: Камені нирок, сучасні методи лікування.
Сучасні методи лікування каменів нирок. Вибір тактики лікування каменів
нирок враховуючи їхній хімічний склад, розмір і локалізацію. Методи знеболення
при больовому синдромі. Стимуляція діурезу. Літолітична терапія при лікування
каменів нирок. Основні групи препаратів. Методи подрібнення каменів.
Екстракорпоральна шокохвильова літотрипсія – покази та методика виконання.
Перкутанна ультразвукова літотрипсія. Оперативне лікування при каменях нирок.
Показання до відкритої операції. Органозберігаючі операції – видалення каменя,
резекція нирки. Доступи до нирки: Федоровим, Бергманом-Ізраелем,
задньолатеральний, задньомедіальний, міжм’язовий, задній косопоперечний з
пересіканням широкого м’яза спини, передній міжм’язовий за Погорєлком. Методи
профілактики і метафілактики каменів нирок.
Тема: Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Основні клінічні прояви каменів сечоводів. Клінічний перебіг захворювання.
Точки іррадіації болю. Методи знеболення при больовому синдромі. Диференційна
діагностика каменів сечоводів. Сучасні діагностичні методи. Зміни в загальному
аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при каменях
сечоводів. Комп’ютерна томографія – покази до виконання. Тактика лікування.
Медикаментозна терапія – стимуляція діурезу, протибольова, спазмолітична,
протизапальна, літолітична. Методи видалення та подрібнення каменів. Покази до
хірургічного лікування. Методика уретеролітотомії, можливі ускладнення.
Застосування екстракорпоральної шокохвильової та перкутанної ультразвукової
літотрипсії. Профілактика виникнення каменів сечоводів.
Тема: Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Етіологія та патогенез камені сечового міхура. Сучасна класифікація. Клінічна
картина та перебіг захворювання. Методи діагностики каменів сечового міхура –
цистоскопія, ультрасонографія, рентгенографія, цистографія, пневмо-цистографія.
Диференційна діагностика із цистиом, доброякісною гіперплазією простати,
звуженням сечівника. Методи лікування. Оперативні методи видалення конкременту
– літотрипсія, покази, хід операції. Ведення хворого у післяопераційному періоді.
Лікування гострого запального процесу спричиненого каменем сечового міхура.
Методи ліквідації каменів дивертикула сечового міхура. Профілактика виникнення
каменів сечового міхура.
Тема: Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Етіологія та патогенез каменів передміхурової залози та сечівника. Переважна
локалізація каменів. Клінічні прояви захворювання. Вплив каменів передміхурової
залози на статеву функцію чоловіків. Сучасні методи діагностики каменів
передміхурової залози та сечівника. Загально клінічні методи обстеження. Пальцеве
ректальне дослідження. Ультрасонографічна та рентгенографічна картина.
Консервативні і оперативні методи лікування. Лікування гострих запальних процесів
викликаних каменем – простатиту та уретриту. Профілактика виникнення каменів
сечового міхура.
Тема: Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Причини та механізм розвитку запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Класифікація. Основні клінічні прояви та перебіг. Залежність розвитку запального
ускладнення від локалізації каменю. Основні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Бактеріологічне дослідження сечі та
антибіотикограма. Ультразвуковий, рентгенологічний, радіонуклідні методи
дослідження. Покази до виконання комп’ютерної томографії. Тактика лікування,
основні групи препаратів. Сучасні схеми протизапальної терапії. Оперативне
лікування гострих запальних процесів – паранефрит, піонефроз, абсцес, карбункул
нирки. Профілактика запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Тема: Калькульозний пієлонефрит як ускладнення сечокам’яної хвороби.
Принципи діагностики і лікування.
Етіопатогенез калькульозного пієлонефриту. Кореляція розмірів конкременту
та часу його перебування в нирковій мисці із розвитком калькульозного
пієлонефриту. Клінічна картина та перебіг захворювання. Діагностика. Патологічні
зміни в загальному аналізі сечі та крові. Застосування ультразвукового,
рентгенологічного, радіонуклідного методів дослідження. Комп’ютерна томографія.
Тактика лікування, основні групи препаратів. Поетапні схеми терапії. Оперативне
лікування гострих калькульозного пієлонефриту. Профілактика калькульозного
пієлонефриту.
Тема: Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Механізм та причини виникнення кораловидних каменів нирок. Класифікація
кораловидних каменів. Клінічні прояви. Сучасні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при
кораловидних каменях нирок. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна
уретеропієлографія. Диференційна діагностика. Тактика лікування при
кораловидних каменях нирок. Покази до оперативного лікування. Доступи до нирки.
Пієлолітотомія – хід оперативного втручання. Види нефротомій. Ліквідація
запального процесу в післяопераційному періоді. Профілактика виникнення
кораловидних каменів нирок.
Тема: Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Сучасні консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби. Лікування
больового синдрому. Спазмолітична терапія. Методика новокаїнової блокади
сім’яного канатика у чоловіків. Принципи підвищення діурезу. Фітопрепарати та
настої сечогінних засобів. Літолітична терапія. Основні групи препаратів. Покази та
методи підлужнення сечі. Протизапальна терапія при розвитку запальних
ускладнень. Значення дієтотерапії у лікуванні сечокам’яної хвороби. Дієта у
залежності від хімічного складу каменю. Слабомінералізовані води. Покази до
оперативного втручання при неефективності консервативної терапії.
Тема: Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби у сучасному лікуванні
сечокам’яної хвороби. Покази до застосування ендоскопічного оперативного
втручання. Види ендоскопічних операцій. Необхідне технічне забезпечення для
виконання ендоскопічного втручання. Види доступів до нирки та сечоводу. Хід
операції при видаленні каменю нирки. Можливі труднощі та ускладнення операції.
Метод ендоскопічного видалення каменів сечоводу – хід операції, ускладнення.
Технічні особливості, труднощі та переваги ендоскопічних оперативних втручань
при сечокам’яній хворобі. Профілактика та лікування ускладнень.
Тема: Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби.
Оперативні доступи.
Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби. Покази до
оперативного втручання на нирці з приводу сечокам’яної хвороби. Доступи до нирки:
Федоровим, Бергманом-Ізраелем, задньолатеральний, задньомедіальний,
міжм’язовий, задній косопоперечний з пересіканням широкого м’яза спини, передній
міжм’язовий за Погорєлком. Методика та хід виконання операції. Можливі
ускладнення та їх профілактика і лікування. Покази до оперативного втручання на
сечоводах при лікуванні сечокам’яної хвороби. Доступи до сечоводів:
позаочеревинні, черезочеревинні та комбіновані. Доступи за Федоровим, Цулукідзе,
Дерев’янко, Пироговим. Хід оперативного втручання. Лікування післяопераційних
ускладнень. Ведення хворих в післяопераційному періоді.
Тема: Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
Принципи санаторно-курортного лікування при сечокам’яній хворобі. Методи
підвищення діурезу та виведення солей з організму. Режим перебування хворих на
санаторно-курортному лікуванні сечокам’яної хвороби. Значення дієти у лікуванні
сечокам’яної хвороби. Слабомінералізовані води: Єсентуки, Нафтуся, Саїрме,
Смирновська, Слав’яновська, Боржомі, Доломітний нарзан, Арзні. Фізіопроцедури
при лікуванні сечокам’яної хвороби. Принципи профілактики рецидиву сечокам’яної
хвороби, а також больового синдрому. Терапевтичний ефект перебування хворих з
сечокам’яною хворобою на санаторно-курортному лікуванні.
Тема: Профілактика і метафілактика сечокам’яної хвороби.
Комплекс реабілітаційних заходів щодо запобігання розвитку сечокам’яної
хвороби: лікування порушень обміну, які зумовлюють утворення каменів; боротьба
з інфекцією сечових шляхів (призначення тривалої цілеспрямованої
антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікрофлори сечі); ліквідація
порушень систем зсідання і протизсідання крові, ліпідного, білкового та
вуглеводного обмінів тощо; підтримування відносної густини сечі на необхідному
рівні; зменшення концентрації солей у сечі, підвищення їх розчинності і посилення
виведення з організму (з урахуванням функції нирок, рН сечі, хімічного складу
каменя, віку хворого, стану інших органів і систем тощо); санаторно-курортне
лікування; працевлаштування хворих на хронічну недостатність нирок. Важливість
диспансерного нагляду хворих на сечокам’яну хворобу.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Тематичного удосконалення за темою
«Ендоурологія. Сучасні методи лікування сечокам`яної хвороби. Неспецифічні
запальні захворювання. Діагностика та лікування.»
лекції – 6 год.
семінарські заняття – 18 год.
практичні заняття – 20 год.
самостійна робота – 34 год.
додаткові програми – 8 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3,0

Мета і завдання циклу:

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
тематичного удосконалення за темою
«Урологія для хірургів»
Кількість навчальних годин: лекції – 6 год.
Практичні заняття – 20 год.
Семінарські заняття – 18 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 8 год.
Залік – 4 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3

Тема 1. СЕМІОТИКА УРОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ЛАБОРАТОРНА,
ІНСТРУМЕНТАЛЬНА, УЗД, РЕНТГЕНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА.
2. Актуальність теми: За останні роки діагностика урологічних захворювань вдосконалилась не
лише в цілому світі, а й в Україні, тому від лікарів вимагається доскональне знання новітніх методів
діагностики.
3. Мета заняття: Вивчити та вміти інтерпретувати симптоми та основні методи діагностики
урологічних захворювань.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання симптоматики та семіотики урологічних захворювань.
2. Викладач знайомить курсантів з основними методами діагностики урологічних
захворювань.
3. У заключній частині заняття викладач підводить підсумок.
7. Контрольні питання:
1. Перелічіть причини і найбільш характерні симптоми ниркової коліки.
2. Для яких захворювань характерна поллакіурія : а) денна, б)нічна, в) постійна ?
3. Дайте визначення симптому “гостра затримка сечі”. Які найчастіші її причини ? В чому
принципова відмінність її від анурії ?
4. В чому відмінність хронічної затримки сечі від гострої ?
5. Перелічіть причини поліурії, в чому її відмінності від поллакіурії ?
6. Які три види анурії належить розрізняти ? Перелічіть причини кожної з них.
7. Вкажіть причини зміни густини сечі (гіпер-, гіпо-, гіпоізостенурії) і клінічне значення цих
ознак.
8. Назвіть причини помутніння свіже випущеної сечі?
9. Значення трьохсклянкової проби для встановлення локалізації патологічного процесу
сечових шляхів?
10. Гематурія, її види, клінічне значення. Відмінність?
11. Методи дослідження функції нирок?
12. Ендоскопічні методи дослідження?
13. Рентгенологічні методи дослідження?
14. Ультразвукові методи дослідження ?
15. Радіоізотопні методи дослідження?
16. Методи дослідження уродинаміки?
8. Практичні навики:
1. Вірно і цілеспрямовано збирати анамнез у урологічних хворих.
2. Пальпувати нирки в різних положеннях хворого.
3. Пальпувати і перкутувати сечовий міхур.
4. Пальпувати яєчка, придатки, сім’яний канатик (оволодіння пальпацією передміхурової
залози передбачено в занятті “Пухлини передміхурової залози”).
5. Інтерпретувати результати загального аналізу сечі та трьохсклянкової проби.
6. Навчитися правильно призначати дослідження урологічним хворим та їх інтерпретувати.
4
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – УРОЛОГІЯ, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993.
2. Жукова М.Н. із спів. Хірургічні захворювання нирок і сечоводів. М., 1965. – С. 54-99.
3. Каган С.А. Патологія сперматогенезу. Медицина. 1989.
7. Лопаткін М.0. Урологія. М., 1978. – С. 121-129.
9. Епштейн Г.М. Урологія. М., 1966. – С. 86-99.
10. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. К., 1987. -С. 5-217.
11. Дерев’янко І.М., Дерев’янко Т.І. Ектопія вічок сечоводів. – С., 1988. – 206с.
12. Матеріали II Всесоюзн. з’їзду урологів. К., 1978. – С. 3-188.
13. Аномалії нирок і сечоводів у дітей, під. ред. Мурванідзе Д.Д. – Тбілісі, 1978. – 194с.
14. Голоігорський С.Д. Очерки урологической симптоматики и диагностики. Кишенів. 1971р.
1. Тема 2. АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
2. Актуальність теми: Тактика лікування залежить від своєчасної та правильної діагностики
аномалі органів сечовивідної системи, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки,
методів діагностики та лікування їх.
3. Мета заняття: навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню хворих з
аномаліями органів сечостатевої системи.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття, домашнє
завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання аномалій органів сечостатевої системи, обґрунтовується значимість знання аномалії
вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається класифікація
аномалій органів сечостатевої системи.
3. Викладач інформує курсантів про клінічний перебіг урологічних захворювань, пов’язаних
з аномаліями органів сечостатевої системи. Розглядається питання діагностики окремих
аномалій на підставі клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
4. Викладач знайомить курсантів з методами лікування аномалій органів сечостатевої
системи.
5. Заслуховуються реферати, підготовані курсантами по темі заняття.
6. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
7. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез аномалій органів сечостатевої системи
2. Класифікація аномалій органів сечостатевої системи:
а) аномалії кількості нирок;
– аплазія,
– гіпоплазія,
– третя, додаткова нирка,
– подвоєна нирка з повним подвоєнням сечоводу, з розщепленням сечоводу
б) аномалії положення нирок:
– дистопія гомолатеральна (тазова, здухвинна, поперекова, грудна),
– дистопія гетеролатеральна (перехресна зі зрощенням, без зрощення)
в) аномалії взаємовідношення двох нирок:
– симетрична (підковоподібна, галетоподібна),
– асиметрична (L-подібна, S-подібна)
г) аномалії структури:
– полікістозні нирки,
– солітарні кисти (серозні, кров’яні, дермоїдні)
д) аномалії ниркових судин:
– аномалії артерій( кількості, положення, форми та структури)
– вроджені артеріо-венозні фістули
– вроджені зміни ниркових вен
д) аномалії сечоводів:
– подвоєні, множинні сечоводи,
– розщеплений сечовід,
– ретрокавальний сечовід,
– аномалії сечовідних вічок,
– дивертикули сечоводів
е) аномалії сечового міхура:
– агенезія сечового міхура
– подвоєння сечового міхура
– дивертикул сечового міхура
– екстрофія сечового міхура
є) аномалії статевого члена:
– вроджена відсутність статевого члена
– гіпоспадія
– епіспадія
– вроджений фімоз
– коротка вуздечка статевого члена
ж) аномалії яєчок:
– анохізм
– монорхізм
– гіпоплазія яєчка
– крипторхізм
– ектопія яєчка
3. Діагностика аномалій органів сечостатевої системи.
4. Лікування аномалій органів сечостатевої системи.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного обстежень,
правильно визначити ту чи іншу аномалію органів сечостатевої системи, сформулювати правильний
діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи іншої аномалії.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – УРОЛОГІЯ, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993.
2. Жукова М.Н. зі співавт. Хірургічні захворювання нирок і сечоводів. М., 1965. – С. 54-99.
3. Каган С.А. Патологія сперматогенезу. Медицина. 1989.
7. Лопаткін М.0. Урологія. М., 1978. – С. 121-129.
9. Епштейн Г.М. Урологія. М., 1966. – С. 86-99.
10. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. К., 1987. -С. 5-217.
11. Дерев’янко І.М., Дерев’янко Т.І. Ектопія вічок сечоводів. – С., 1988. – 206с.
12. Матеріали II Всесоюзн. з’їзду урологів. К., 1978. – С. 3-188.
13. Аномалії нирок і сечоводів у дітей, під. ред. Мурванідзе Д.Д. – Тбілісі, 1978. – 194с.
1. Тема 3. СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА.
2. Актуальність теми: Сечокам’яна хвороба набула за останні роки значного поширення, тому від
лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів діагностики та лікування її, а також знання
попередження її.
3. Мета заняття:
1. Вдосконалити знання етіології, патогенезу, клінічного перебігу, діагностики та різних
методів лікування хворих з каменями нирок і сечоводів.
2. Вивчити сучасний стан проблеми лікування уролітіазу.
4. Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, рентгенограми, слайди, історії хвороб.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня знань)
– 30 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, вмінь та навичок, проведення підсумкового
заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання такої проблеми, як уролітіаз, акцентується увага на його етіології та патогенезі.
2. Далі викладач інформує про різні види уролітіазу, подає його класифікацію.
3. У наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, клінічний перебіг
уролітіазу в залежності від розмірів та локалізації конкрементів, його ускладнення.
4. Далі викладач обґрунтовує методи диференційної діагностики сечокам’яної хвороби на
підставі клініко-лабораторного, ультразвукового та рентгенологічного обстежень хворого.
5. У наступному питанні викладач обґрунтовує доцільність консервативного лікування
уролітіазу.
6. Викладач інформує курсантів про різні методи лікування сечокам’яної хвороби:
екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія (ЕУХЛ), ендоскопічні та відкриті
оперативні методи лікування, акцентуючи увагу на ЕУХЛ та ендоскопічних способах
лікування каменів нирок та сечоводів.
7. У заключному питанні заняття викладач знайомить курсантів з прогнозом після
оперативного лікування та показами для скерування хворих сечокам’яною хворобою на
санаторно-курортне лікування.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез сечокам’яної хвороби.
2. Хімічний склад каменів.
3. Симптоматика, клінічний перебіг сечокам’яної хвороби.
4. Діагностика каменів нирок і сечоводів;
а) анамнез, об’єктивні дані,
б) рентгенологічні методи дослідження,
в) інструментальні методи дослідження,
г) УЗД,
5. Уретерогідронефроз, гідронефротична трансформація нирки:
а) анамнез, об’єктивні дані,
б) рентгенологічні методи дослідження,
в) інструментальні методи дослідження,
г) УЗД,
6 Диференційна діагностика.
7 Лікування сечокам’яної хвороби:
а) консервативне,
б) санаторно-курортне,
в) медикаментозне,
г) ендовезикальні, інструментальні методи,
д) екстракорпоральна літотрипсія,
е) ендоскопічна літотрипсія.
8 Камені сечового міхура
а) етіологія і патогенез.
б) клінічний перебіг та симптоматика.
в) діагностика.
г) методи лікування.
9 Камені передміхурової залози.
а) етіологія і патогенез
б) клінічний перебіг та симптоматика.
в) діагностика.
г) методи лікування.
10 Камені уретри:
а) етіологія і патогенез
б)клінічний перебіг та симптоматика.
в) діагностика;
г) методи лікування.
8. Практичні навики:
1. Вміти на підставі самостійно проведеного клініко-рентгенологічного обстеження
сформулювати правильний діагноз хворим уролітіазом.
2. Вміти визначити, в залежності від форми, локалізації каменів нирок і сечоводів, адекватне
лікування.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
“Світ”., Львів 2002.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
4. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.0. – М., 1987.
6. Тіктинський О.Л. Уролітіаз.- М., 1980.- 192 с.
7. Возіанов О.Ф. зі співавт. Хірургічне лікування рецидивного нефролітіазу. – К., 1984.- 152с.
1. Тема 4. НЕСПЕЦИФІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ.
2. Актуальність теми: неспецифічні запальні процеси набули за останні роки значного поширення,
тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів діагностики та лікування їх.
3. Мета заняття:
1. Вивчити етіологію, патогенез, класифікацію, клінічний перебіг, діагностику різних форм
гострого та хронічного пієлонефриту.
2. Освоїти методи лікування гострого та хронічного пієлонефриту.
3. Вивчити принципи профілактики, питання реабілітації і трудової експертизи хворих на
пієлонефрит.
4. Вивчити етіологію, патогенез, клінічний перебіг, діагностику циститу, паранефриту,
простатиту, уретриту, орхіту та епідидиміту, методи лікування їх.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція професійних знань, домашнє завдання) – 20хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядається
питання гострого та хронічного пієлонефриту, обґрунтовується важливість знання цієї
проблеми для студентів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається класифікація
гострого та хронічного пієлонефриту.
3. Викладач інформує курсантів про клінічний перебіг гострого та хронічного пієлонефриту.
Розглядається питання діагностики окремих форм гострого пієлонефриту на підставі клініко-
рентгенологічного обстеження хворих.
4. У наступному питанні заняття викладач знайомить курсантів з методами лікування
хронічного пієлонефриту, акцентуючи увагу на лікуванні пієлонефриту у поліклінічних
умовах та пієлонефриту у вагітних.
5. Викладач інформує про клінічний перебіг, паранефриту, гострого та хронічного
простатиту, уретриту, циститу, орхіту, епідидиміту.
6. Викладач знайомить з методами лікування паранефриту, заочеревинного фіброзу,
простатиту, уретриту, циститу, акцентуючи увагу на оперативних методах їх лікування.
7. Заслуховуються реферати, підготовані по темі заняття.
8. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
9. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Гострий пієлонефрит:
а) Етіологія, патогенез
б) Шляхи інфікування
в) Класифікація
г) Місцеві та загальні симптоми
д) Лабораторна діагностика
е) Особливості перебігу у вагітних, чоловіків похилого віку.
є) Диференційна діагностика.
ж) Ускладнення .
з) Принципи лікування.
і) Профілактика
2. Хронічний пієлонефрит:
а) Етіопатогенез,
б) класифікація.
в) Клінічний перебіг.
г) Клініко-лабораторно-рентгенологічна діагностика.
д) Диференційна діагностика.
е) Ускладнення .
є) Принципи лікування.
3. Цистит, простатит, уретрит, орхіт, епідидиміт.
а) Етіологія і патогенез
б) Класифікація
в) Симптоматика, клінічний перебіг, діагностика різних форм
г) Принципи лікування.
д) Ускладнення.
е) Диференційна діагностика.
8. Практичні навики: Вміти на підставі проведеного обстеження встановити діагноз і призначити
адекватне лікування.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
4. Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
“Світ”., Львів 2002.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
8. Основи нефрології, т. І. під ред. Тареєва Е,М. – М., 1972. –
9. Пієлонефрит під ред. Люлько О.В. – К., 1989. – 257с.
Тема: 5. ПУХЛИНИ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
2. Актуальність теми: пухлини органів сечостатевої системи набули за останні роки значного
поширення не лише в Україні, а й в цілому світі, тому від лікарів вимагається доскональне знання
клініки, методів діагностики та лікування їх.
11
3. Мета заняття: Вивчити етіологію, патогенез, класифікацію,методи діагностики та лікування
злоякісних пухлин органів сечостатевої системи
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки,
історії хвороб.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання такої патології, як пухлини сечостатевої системи.
2. Далі викладач інформує про етіологію та патогенез пухлин сечостатевої системи, подає їх
класифікацію, акцентуючи увагу на класифікації пухлин за системою ТNM.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, місцеві та загальні прояви
пухлин сечостатевої системи, їх клінічний перебіг.
4. Далі викладач обґрунтовує методи діагностики пухлин сечостатевої системи, зокрема
диференційної діагностики на підставі клініко-рентгенологічного, УЗД обстежень хворого,
онкомаркерів.
5. Викладач інформує курсантів про різні методи оперативного лікування злоякісних пухлин
сечостатевої системи, розглядаючи загальні принципи лікування цієї патології, а саме:
хірургічне лікування, променеву терапію, хіміотерапію, гормональну терапію.
6. Викладач знайомить з прогнозом після оперативного лікування.
7. Заслуховуються реферати, які підготовані курсантами по темі заняття.
8. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
9. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
.
7. Контрольні питання:
1. Класифікація пухлин нирок та верхніх сечових шляхів, в тому числі за системою TNМ.
– Етіологія.
– Патологічна анатомія.
– Метастазування пухлин нирок та верхніх сечових шляхів.
– Клінічна картина:
а/ загальні прояви,
б/ місцеві симптоми,
в/ класична тріада симптомів,
г/ прояви метастазів пухлини нирки,
д/ поєднання пухлин нирки з іншими захворюваннями та вагітністю.
– Діагностика пухлин нирок та верхніх сечових шляхів.
а/ огляд, пальпація,
б/ лабораторні дані,
в/ рентгенодіагностика, УЗД, радіоізотопні методи дослідження,
г/ диференційна діагностика.
– Оперативне лікування:
а/ оцінка функціонального стану протилежної нирки,
б/ вибір оперативного доступу,
12
в/ резекція нирки, нефректомія,
г/ операції з причини заочеревинних та віддалених метастазів,
д/ видалення пухлинних тромбів,
е/ ускладнення оперативних втручань, їх профілактика та лікування.
– Променева терапія.
– Медикаментозне лікування:
а/ хіміотерапія,
б/ імунотерапія.
– Результати лікування:
а/ безпосередні,
б/ віддалені результати.
– Прогноз.
2. Пухлини сечового міхура епітеліальної і неепітеліальної будови.
– Доброякісні епітеліальні пухлини:
а/ типові фіброепітеліоми.
– Злоякісні епітеліальні пухлини:
а/ атипова папілярна фіброепітеліома,
б/ папілярний рак,
в/ солідний рак
г/ залозистий рак
д/ аденокарцинома.
– Проростання і метастази.
– Етіологія і патогенез.
– Класифікація по системі ТNМ.
– Симптоматика, клінічний перебіг.
– Діагностика:
а/ цистоскопія,
б/ пальпація,
в/ цистологічне дослідження осаду сечі,
г/ біопсія,
д/ рентгенодіагностика.
– Лікування пухлин сечового міхура:
а/ оперативні методи:
– ендовезикальна електрокоагуляція,
– трансуретральна резекція,
– сегментарна резекція сечового міхура,
– цистектомія.
б/ променева терапія,
в/ хіміотерапія:
– регіонарна внутрішньоартеріальна хіміотерапія
– локальна внутрішньоміхурова
– системна
г/ симптоматичне лікування.
3. ДГПЗ:
– Етіопатогенез
– Патологічна анатомія.
– Клінічна симптоматика.
– Класифікації ДГПЗ.
– Ускладнення ДГПЗ.
– Діагностика, диференційна діагностика.
– Лікування:
а/ консервативне лікування:
13
– катетеризація,
– медикаментозна терапія.
б/ оперативне лікування:
– цистостомія
– вазорезекція
– малоінвазивні методи
– одномоментна аденомектомія.
– Покази до одно- та двохмоментної аденомектомії.
– Протипокази до аденомектомії.
– Методи аденомектомії.
– ТУР передміхурової залози.
– Методи гемостазу при аденомектомії.
– Післяопераційний догляд за хворими.
– Післяопераційні ускладнення.
– Результати лікування.
4. Рак простати:
– Класифікація раку передміхурової залози за системою ТNM.
– Клінічний перебіг.
– Діагностика раку передміхурової залози:
а/ пальпація,
б/ лабораторні дані, визначення простатоспецифічного антигену
в/ рентгенодіагностика (цистопростатографія, екскреторна урографія,
генітографія, рентгенографія кісткової системи і легенів),
г/ УЗД,
д/ цитологічне дослідження, біопсія.
– Диференційна діагностика:
а/ хронічний простатит
б/ аденома передміхурової залози
в/ камені простати.
– Профілактичні огляди чоловіків як спосіб ранньої діагностики пухлин
передміхурової залози.
– Принципи лікування раку передміхурової залози:
а/ радикальні методи хірургічного лікування – простатектомія,
б/ покази до радикальних методів лікування,
в/ протипокази до радикальної простатектомії,
г/ гормональна терапія,
д/ енуклеація паренхіми яєчок,
е/ променева терапія
є/ хіміотерапія.
– Покази до різних методів лікування раку простати, в залежності від його стадії.
– Ускладнення різних методів лікування раку передміхурової залози.
– Прогноз.
5. Пухлини яєчка:
– Сучасні погляди на етіологію і патогенез пухлин яєчка.
– Передракові захворювання пухлин яєчка.
– Патанатомія пухлин яєчка / семінома; тератобластома /.
– Клініка пухлин яєчка, онкомаркери.
– Стадії процесу пухлин яєчка.
– Принципи сучасних методів лікування пухлин яєчок.
– Профілактика і прогноз.
8. Вміння і практичні навики:
14
1. Вміти, на підставі всебічно проведеного клінічного обстеження, розпізнати пухлини
органів сечостатевої системи
2. Вміти сформулювати діагноз та визначити адекватне лікування в залежності від стадії
пухлинного процесу.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
4. Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
“Світ”., Львів 2002.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред. Жукової
М.Н. • М., 1969. – С. 151-171.
6. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.
1. Тема 6. УШКОДЖЕННЯ ОГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ.
2. Актуальність теми: На сьогоднішній день є відомо, що за останні роки ушкодження органів
сечовивідної системи збільшилися, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки,
методів діагностики та лікування цих ушкоджень.
3. Мета заняття:
1. Навчитися принципам діагностики та лікування хворих з ушкодженнями органів
сечостатевої системи:
– нирок та сечоводів
– сечового міхура
– чоловічих статевих органів
4. Матеріальне забезпечення: таблиці, рентгенограми, слайди, історії хвороб, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня знань)
– 30 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
15
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, вмінь та навичок, домашнє завдання) – 40хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої проблеми, як травми органів сечостатевої системи, акцентується увага на їх етіології та
патогенезі.
2. Далі викладач інформує про різні види травм, подає їх класифікацію.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика травм, їх ускладнення.
4. Далі викладач обґрунтовує методи диференційної діагностики травм на підставі клініко-
рентгенологічного, УЗД, інструментального обстеження хворого.
5. Викладач інформує про різні методи оперативного лікування травм, акцентуючи увагу на
оперативних способах лікування травм.
6. У заключному питанні заняття викладач знайомить курсантів з прогнозом після
оперативного лікування.
7. Контрольні питання:
І. Ушкодження нирок та сечоводів:
1. Закриті ушкодження: механізм ушкодження, патологічна анатомія.
2. Наслідки ушкоджень нирок.
3. Посттравматичні захворювання:
а/ травматичний гідронефроз;
б/ нефролітіаз;
в/ травматичний нефрит, пієлонефрит;
г/ аневризми ниркових судин.
4. Симптоматологія і клінічний перебіг ушкоджень нирок.
5. Діагностика ушкоджень нирок.
6. Принципи лікування ушкоджень нирок.
7. Клініка, діагностика, лікування ушкоджень сечоводів.
ІІ. Ушкодження сечового міхура:
1. Закриті ушкодження сечового міхура.
2. Симптоматика і клінічний перебіг.
3. Діагностика.
4. Лікування закритих ушкоджень сечового міхура.
5. Відкриті (вогнепальні) поранення сечового міхура.
6. Симптоматика і клінічний перебіг.
7. Діагностика, ускладнення.
8. Лікування відкритих поранень сечового міхура.
ІІІ. Ушкодження чоловічих статевих органів:
1. Ушкодження сечівника (уретри).
– класифікація ушкоджень сечівника (уретри).
– закриті ушкодження сечівника (уретри):
а) симптоматика, клінічний перебіг, методи лікування,
б) методи лікування.
– відкриті ушкодження сечівника (уретри):
а) симптоматологія, клінічний перебіг, діагностика,
б) методи лікування.
– ускладнення при ушкодженнях сечівника (уретри)
2. Ушкодження статевого члена:
– класифікація,
– діагностика, клінічний перебіг,
– методи лікування.
3. Ушкодження калитки:
16
– класифікація,
– діагностика,
– лікування.
4. Ушкодження яєчка та придатка:
– класифікація,
– діагностика,
– методи лікування.
8. Практичні навички:
1. Вміти, на підставі відповідного клініко-рентгенологічного обстеження, визначити той чи
інший ступінь ушкодження нирок.
2. Вміти сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування в залежності від
ступеня ушкодження нирки.
3. Вміти діагностувати ушкодження сечоводу і призначити адекватне лікування.
4. Вміти, на підставі клініко-рентгенологічного обстеження, визначити внутрішньо-
очеревинний чи позаочеревинний розрив сечового міхура.
5. Вміти сформулювати правильний діагноз і визначити відповідний об’єм оперативного
лікування в залежності від форми ушкодження сечового міхура.
6. Вміти, на підставі клінічного обстеження, визначити той чи інший ступінь ушкодження
статевого члена.
7. Вміти сформулювати діагноз і визначити адекватне лікування ушкодження статевого
члена.
8. Вміти діагностувати той чи інший ступінь ушкодження яєчка та його придатка та
визначити адекватне лікування.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
3. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
додаткова:
1. Люлько О.В. зі співавт. Пошкодження органів сечостатевої системи. -К., 1981.- С. 3-30.
2. Устименко Е.М. Травма нирок. – М., 1981. – 224с.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
5. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
7. Клепіков Ф.А. Невідкладна допомога в урології. – К., 1988.

Тема 7. СТАТЕВІ РОЗЛАДИ У ЧОЛОВІКІВ.
2. Актуальність теми: сучасний рівень знань дозволяє значно краще діагностувати та лікувати
статеві розлади у чоловіків, тому кожен лікар повинен володіти ними.
3. Мета і завдання: вдосконалити знання діагностики та лікування статевих розладів у чоловіків і
види статевої дисфункції.
4. Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, історії хвороби.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Класифікація статевих розладів у чоловіків.
2. Симптоми статевих розладів у чоловіків.
3. Лікування статевої дисфункції.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої проблеми, як статеві розлади у чоловіків, акцентується увага на причинах виникнення
статевих розладів у чоловіків.
2. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика статевих розладів у чоловіків,
звертається увага на зміни фізіологічних процесів у статевих органах у чоловіків при статевих
розладах.
3. Викладач інформує лікарів про різні методи лікування статевих розладів у чоловіків,
пояснюються методи надання допомоги таким хворим, пояснюється прогноз після проведеного
лікування статевих розладів у чоловіків.
6.2. Контрольні питання:
1. Основні причини, що викликають статеві розлади у чоловіків.
2. Симптоматика і діагностика статевих розладів.
3. Класифікація статевих розладів.
4. Діагностика статевих розладів.
5. Причини порушення еякуляції.
6. Причини порушення ерекції.
7. Лікування різних видів статевої дисфункції.
8. Прогноз.
6.3. Вміння і практичні навики:
1. Вміти визначити форму статевої дисфункції.
2. Вміти зібрати анамнез і обстежити хворого.
3. Призначити лікування і прогнозування наслідків.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Література:
1. Васильченко Г.С. Загальна сексопатологія. – М., 1988.
2. Порудомінський И.М. Статеві розлади у чоловіків. – М., 1968. – С. 8-33.
3. Юнда І.Ф. Хвороби чоловічих статевих органів. – К., 1990.
4. Сексология и андрология под ред. А.Ф. Возианова, И.И. Горпинченка. – К.: Абрис., 1997.
1. Тема 8. ТУБЕРКУЛЬОЗ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ (НИРКИ, СЕЧОВОДІВ,
СЕЧОВОГО МІХУРА, ОРГАНІВ КАЛИТКИ).
2. Актуальність теми: сучасний рівень знань дозволяє значно краще діагностувати та лікувати
туберкульоз органів сечостатевої системи, тому кожен лікар повинен володіти ними.
3. Мета заняття: вивчити етіологію, патогенез, класифікацію, клінічний перебіг, діагностику,
методи лікування, принципи профілактики, питання реабілітації хворих на туберкульоз органів
сечостатевої системи.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, вмінь постановки наукових завдань та їх
вирішення, домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання туберкульозу органів сечостатевої системи, обґрунтовується значимість знання
даної теми.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез туберкульозу органів
сечостатевої системи.
3. Викладач інформує курсантів про клінічний перебіг туберкульозу органів сечостатевої
системи. Розглядається питання діагностики туберкульозу окремих органів сечостатевої
системи на підставі клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
4. Заслуховуються реферати, підготовані курсантами по темі заняття.
5. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
6. У заключному питанні заняття викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Класифікація туберкульозу органів сечостатевої системи.
2 Етіологія, патогенез туберкульозу органів сечостатевої системи.
3. Клініко-рентгенологічні стадії туберкульозу нирки.
4. Симптоматика та діагностика туберкульозу органів сечостатевої системи.
5. Ускладнення під час перебігу туберкульозу органів сечостатевої системи.
6. Лікування туберкульозу органів сечостатевої системи.
7. Принципи специфічної хіміотерапії туберкульозу органів сечостатевої системи.
8. Практичні навики:
1. Навчитися на основі клінічних даних, лабораторних та інструментальних методів
дослідження діагностувати туберкульоз органів сечостатевої системи.
2. Навчитися принципам лікування туберкульозу органів сечостатевої системи.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – УРОЛОГІЯ, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993.
2. Жукова М.Н. зі співавт. Хірургічні захворювання нирок і сечоводів. М., 1965. – С. 54-99.
3. Каган С.А. Патологія сперматогенезу. Медицина. 1989.
7. Лопаткін М.0. Урологія. М., 1978. – С. 121-129.
9. Епштейн Г.М. Урологія. М., 1966. – С. 86-99.
10. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. К., 1987. -С. 5-217.
11. Дерев’янко І.М., Дерев’янко Т.І. Ектопія вічок сечоводів. – С., 1988. – 206с.
12. Матеріали II Всесоюзн. з’їзду урологів. К., 1978. – С. 3-188.
13. Аномалії нирок і сечоводів у дітей, під. ред. Мурванідзе Д.Д. – Тбілісі, 1978. – 194с.
1. Тема: 9. РАК ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ. КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: рак передміхурової залози набув в останні роки значного поширення не
лише в Україні, а й в цілому світі, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів
діагностики та лікування його, а також поняття про “скринінг населення”.
3. Мета і завдання заняття:
3.1. Вдосконалити знання класифікації, діагностики, клінічного перебігу, методів лікування
раку передміхурової залози в залежності від стадії пухлинного процесу
3.2. Вивчити сучасний стан проблеми.
4. Матеріальне забезпечення: таблиці, слайди, рентгенограми, історії хвороби.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Етіопатогенез.
2. Патологічна анатомія.
3. Клініка і класифікація.
4. Діагностика:
а/ рентгенодіагностика /екскреторна урографія, генітографія,
рентгенографія кісткової системи і легенів/, б/ радіоізотопна діагностика, в/ УЗД.
г/ цитологічна діагностика, д/ біопсія.
5. Диференційна діагностика:
а/ хронічний простатит”
б/ аденома передміхурові залози,
в/ саркома,
г/ камені простати,
д/ пухлини шийки сечового міхура.
6. Лікування:
а/ радикальне хірургічне втручання /простатектомія/,
б/ паліативні операції,
в/ гормональне лікування,
г/ променева терапія.
7. Прогноз, результати лікування, працездатність.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої патології, як рак передміхурової залози, акцентується увага на розповсюдженості раку
передміхурової залози.
2. Далі викладач інформує лікарів про етіологію та патогенез раку передміхурової залози, подає
його класифікацію.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, місцеві та загальні прояви раку
передміхурової залози, розглядається його клінічний перебіг.
4. Далі викладач обґрунтовує методи діагностики раку передміхурової залози, зокрема
диференційної діагностики на підставі клініко-рентгенологічного, УЗД, радіоізотопного,
інструментального, уродинамічного обстеження хворого акцентується увага на вагомості
простатоспецифічного антигену в діагностиці раку передміхурової залози.
5. Викладач інформує лікарів про різні методи оперативного лікування раку передміхурової залози,
розглядаючи загальні принципи лікування цієї патології.
6. У заключенні викладач знайомить лікарів з прогнозом після оперативного лікування та
підводить підсумок заняття.
6.2. Контрольні питання:
1. Класифікація раку передміхурової залози за системою ТNМ.
2. Клінічний перебіг
3. Діагностика:
– пальпація,
– лабораторні дані,
– рентгенодіагностика (цистопростатографія, екскреторна урографія, генітографія,
рентгенографія кісткової системи і легенів),
– УЗД,
– цитологічне дослідження, біопсія.
4. Диференційна діагностика:
а/ хронічний простатит,
б/ аденома передміхурової залози, саркома,
21
в/ камені простати.
5. Профілактичні огляди чоловіків як спосіб ранньої діагностики пухлин передміхурової
залози.
6. Принципи лікування раку передміхурової залози:
а/ радикальні методи хірургічного лікування – простатектомія,
б/ покази до радикальних методів лікування,
в/ протипокази до радикальної простатектомії,
г/ гормональна терапія,
д/ енуклеація паренхіми яєчок,
е/ променева терапія.
7. Покази до різних методів лікування раку простати, в залежності від його стадії.
8. Ускладнення різних методів лікування раку передміхурової залози.
9 Прогноз.
10. Працездатність.
6.3. Вміння і практичні навики:
1. Вміти, на підставі всебічно проведеного клінічного обстеження, розпізнати рак
передміхурової залози.
2. Вміти сформулювати діагноз та визначити адекватне лікування в залежності від стадії
пухлинного процесу.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов О.Ф. Урологія. Київ, 1993
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.0. – М., 1987.
5. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
додаткова:
1. Марінбах Е. В. Рак передміхурової залози. – М., 1980. – 160с.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
1. Тема 10. ДОБРОЯКІСНА ГІПЕРПЛАЗІЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ (ДГПЗ).
(ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ).
2. Актуальність теми: сучасний рівень розвитку медичної техніки вимагає в лікарів-курсантів
знання новітніх методів оперативного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози та
їх різних варіантів.
3. Мета і завдання заняття:
3.1. Вдосконалити знання класифікації, діагностики, клінічного перебігу, методів лікування
ДГПЗ в залежності від стадії захворювання.
3.2. Вивчити сучасний стан проблеми.
4. Матеріальне забезпечення: таблиці, слайди, рентгенограми, історії хвороби.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Етіопатогенез доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
2. Патологічна анатомія.
3. Клінічний перебіг, симптоматика:
а/ стадії,
б/ ускладнення
– гостра затримка сечі
– хронічна затримка сечі
– інфекція сечової системи /уретрит, аденоміт. простатит, орхоепідидиміт, пієлонефрит,
уросепсис/
– камені сечового міхура.
4. Діагностика:
– пальпація простати,
– огляд надлобкової ділянки в горизонтальному положенні хворого,
– дослідження уретри,
– цистоскопія,
– рентгенологічні методи дослідження / оглядова, екскреторна, урографія/,
– УЗД,
– лабораторні методи дослідження.
5. Диференційна діагностика:
– структура уретри,
– рак простати,
– гострий, хронічний простатит,
– атонія сечового міхура,
– склероз шийки сечового міхура.
6. Принципи лікування ДГПЗ:
а/ консервативне лікування,
б/ оперативне лікування,
в/ результати лікування.
7. Прогноз, працездатність.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої патології, як ДГПЗ, акцентується увага на розповсюдженості ДГПЗ.
2. Далі викладач інформує лікарів про етіологію та патогенез ДГПЗ, подає їх класифікацію.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, місцеві та загальні прояви ДГПЗ,
розглядається її клінічний перебіг.
4. Далі викладач обґрунтовує методи діагностики ДГПЗ, зокрема диференційної діагностики на
підставі клініко-рентгенологічного, УЗД, радіоізотопного, інструментального, уродинамічного
обстеження хворого акцентується увага на вагомості простатоспецифічного антигену в діагностиці
ДГПЗ.
5. Викладач інформує лікарів про різні методи оперативного лікування ДГПЗ, розглядаючи загальні
принципи лікування цієї патології.
6. У заключенні викладач знайомить лікарів з прогнозом після оперативного лікування та підводить
підсумок заняття.
6.2. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез ДГПЗ,
2. Патологічна анатомія.
3. Клінічна симптоматика.
4. Класифікації ДГПЗ.
5. Ускладнення ДГПЗ.
6. Діагностика, диференційна діагностика.
7. Лікування:
а/ консервативне лікування:
– катетеризація,
– гормональна терапія.
б/ оперативне лікування:
– цистостомія”
– вазорезекція,
– одномоментна аденомектомія.
8. Покази до одно- та двохмоментної аденомектомії.
9. Протипокази до аденомектомії.
10. Методи аденомектомії.
11. ТУР передміхурової залози.
12. Методи гемостазу при аденомектомії.
13. Післяопераційний догляд за хворими.
14. Післяопераційні ускладнення.
15. Результати лікування.
16. Прогноз.
6.3. Вміння і практичні навики:
1. Вміти, на підставі всебічно проведеного клінічного обстеження, розпізнати ДГПЗ.
2. Вміти сформулювати діагноз та визначити адекватне лікування в залежності від стадії
захворювання.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов О.Ф. Урологія. Київ, 1993
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
додаткова:
1. Карпенко В.С., Богатов О. ЇЇ. Хірургія аденоми передміхурової залози.- К., 1981.- 168 с.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
1. Тема 11. КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПРОСТАТИТУ.
2. Актуальність теми: простатит є дуже поширеним на даний час захворюванням, тому сучасні
погляди на лікування його є необхідними для лікарів-курсантів.
3. Мета і завдання: Вдосконалити знання по діагностиці та лікуванню простатиту у чоловіків
4. Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, історії хвороби, таблиці програмованого
контролю знань курсантів.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Причини виникнення простатиту у чоловіків.
2. Класифікація простатиту.
3. Лікування хронічного та гострого простатиту.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядається питання
простатиту, обґрунтовується значимість знання цієї проблеми для лікарів-урологів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається класифікація
простатиту.
3. Викладач інформує лікарів про клінічний перебіг простатиту. Розглядається питання діагностики
окремих форм простатиту.
4. У заключному питанні заняття викладач знайомить лікарів з методами лікування простатиту,
акцентуючи увагу на лікуванні статевої дисфункції викликаної запальними процесами простати.
6.2. Контрольні питання:
1. Симптоматика, діагностика та лікування хронічного простатиту.
2. Симптоматика, діагностика та лікування гострого простатиту.
3. Симптоматика, діагностика та лікування абсцесу простати.
4. Ускладнення простатиту.
5. Вплив хронічного простатиту на статеву функцію чоловіків.
6. Лікування статевої дисфункції викликаної запальними процесами простати.
7. Диференційна діагностика.
6.3. Вміння та практичні навики:
1. Вміти обстежити хворого на простатит.
2. Установити діагноз.
3. Призначити комплексне лікування.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Література:
1. Возіанов О.Ф. Урологія. Київ, 1993
3. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
5. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
6. Кочарян Г. С. Синдром тривожного очікування сексуальної невдачі у чоловіків та його лікування
/ Г.С. Кочарян. – Х. : Основа, 1995. – 279 с.
7. Критерії діагностики та лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих:
Клінічний посібник. – Х. , 2000. – 256 с.
8. Кришталь В. В. Сексологія: навчальний посібник: в 4-х ч. / В. В. Кришталь, Є.В. Кришталь, Т.В.
Кришталь. – Х. : Фоліо, 2008. – 990 с.
9. Чоловічі статеві розлади : посібник / І.І. Горпинченко, Ю.М. Гурженко, С.В.Возіанова, Д.З.
Воробець, О.В. Шуляк – Львів : Кварт, 2011. – 221 с.
Додаткова література:
Alan W. Partin, Alan J. Wein, et. аll – Campbell Walsh Wein Urology, E-Book (12th ed.) – 2020.
Omar M. Aboumarzouk – Blandy’s Urology, 3rd Edition – 2019.
Philipp Dahm, Roger Dmochowski – Evidence-based Urology, 2nd Edition – 2018
Сексопатологія (сексологія): підручник (ВНЗ IV р. а.) / Є.В. Кришталь, Б.М. Ворнік 2014.
Andrology: Male Reproductive Health and Dysfunction Eberhard Nieschlag, Hermann M. Behre, Susan
Nieschlа Springer Science & Business Media, 2010.
Basics of Human Andrology : A Textbook Anand Kumar & Mona Sharma 2017
Editors: Marco G. Alves, Pedro Fontes Oliveira Series Title: Andrology: Current and Future
Developments 2017.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Циклу спеціалізації зі спеціальності «Урологія»
Термін навчання 4 місяці
( для лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років)
Кількість навчальних годин: лекції – 110год.
Практичні заняття – 320 год.
Семінарські заняття – 114 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 80 год.
Залік – 6 год.
Всього – 630 год.
Кредити ECTS – 21.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.
Навчальна прогама циклу спеціалізації за спеціальністю «Урологія»
призначена для підготовки лікарів-спеціалістів данного профілю і є
нормативним документом, в якому визначено зміст навчання на циклі та
встановлено вимоги щодо обсягу та рівня професійної підготовки фахівця.
Мета циклу спеціалізації – підготовка лікарів відповідно до вимог
освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста за спеціальністю
«Урологія».
Термін навчання для лікарів-спеціалістів, які закінчили інтернатуру або
спеціалізацію за спеціальністю «Урологія» 4 місяці.
Зміст програми охоплює весь обсяг неохідних теоретичних знань, умінь і
практичних навичок, визначених для підготовки лікаря-спеціаліста з урології.
Програму побудовано за системо блоків. Основними блоками є 14 курсів
програми. Курс –самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом
інформацію з певної галузі урології або суміжних дисциплін. В процесі навчання
передбачено такі види занять: лекції, семінари та практичні заняття. Планується
поза аудиторна самостійна робота слухачів. При необхадності ця робота
проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує
можливість індивідуального доступу слухача до потрібних дидактичних засобів.
За додатковими програмами включено 8 курсів: з імунології та проблем
СНІДу, організації невідкладної медичної допомоги населенню при
надзвичайних ситуаціях, радіаційної медицини, особливо небезпечних інфекцій,
медичної інформатики, військової медицини, туберкульозу та гуманітарних
аспектів клінічного мислення лікарів.
Факультативно слухачі будуть ознайомлені з історією України, основами
конституційного права громадян України.
Для визначення рівня знань і навичок слухачів програмою передбачені такі
види контролю: після кожного розділу програми проводиться проміжний
контроль, для заключного іспиту використовують атестаційну комп`ютерну
тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров`я України.
Слухачам, які виконали навчальну програму, успішно пройшли атестацію на
визначення рівня знань та практичних навичок та склали комп’ютерний іспит, видається
сертифікат встановленого зразку про присвоєння звання «лікар-спеціаліст» за
спеціальністю «Урологія».

Навчальна програма
циклу спеціалізації за спеціальністю «Урологія»

1. Медико-соціальні та епідеміологічні питання
в урології
1.1. Історія розвитку урології на Україні
1.2. Планування, статистика, організація урологічної
допомоги на Україні.
1.3. Послідовність в роботі поліклінікі та стаціонара.
1.4. Диспансерізація.
1.5. Спеціалізована допомога населенню з фтизіоурології,
уроонкології, урогінекології та сексопатології.
1.6. Тимчасова та тривала непрацездатність.
1.6.1. Експертиза непрацездатності.
1.7. Лікарська етика, деонтологія, законодавчі документи.
1.8. Юридична відповідальність.
1.9. Правові норми.
1.10. Відповідальність медичних працівників за порушення
законодавства.
2. Клінічна анатомія і фізіологія сечостатевих органів.
2.1. Анатомія передньої черевної стінки, поперекової
ділянки та позаочеревинного простору.
2.1.2. Анатомія нирок і сечоводів.
2.1.3. Анатомія надниркової залози.
2.1.4. Анатомія передміхурової залози.
2.1.5. Фасціальні покрови та клітковинні простори органів таза.
2.1.6 Кровопостачання, інервація, лімфатична система.
2.1.7. Анатомія сечового міхура.
2.1.8. Сім`яні пухірці.
2.1.9. Анатомія зовнішніх чоловічих статевих органів та
промежини.
2.2. Фізіологія сечостатевих органів.
2.2.1. Морфологія нирки.
2.2.2. Фізіологія нирки.
2.2.3. Механзм концентрації та розведення сечі.
2.2.4. Клінічна фізіологія сечових шляхів.
2.2.5. Фізіологія сечового міхура.
2.2.6. Клінічна фізіологія чоловічих статевих органів.
1 2
3. Семіотика та методи діагностики в урології.
3.1. Семіотика урологічних захворювань.
3.1.1. Больові відчуття.
3.1.2. Розладнання сечовипускання.
3.1.3. Уросеміотика.
3.2. Діагностика урологічних захворювань.
3.2.1. Фізікальні методи дослідження.
3.2.2. Інструментальні методи дослідження.
3.2.3. Апаратура та інструменти, які застосовуються в сучасній урологічній практиці.
3.2.4. Лабораторні дослідження.
3.2.5. Ультразвукові дослідження.
3.2.6. Рентгенологічні дослідження.
3.2.7. Судинні рентгендослідження.
3.2.8. Комп`ютерна томографія.
3.2.9. Рентгенвізуальні дослідження.
3.2.10. Профілактика та лікування ускладнень.
3.2.11. Радіологічні дослідження.
3.2.12. Реографія.
3.2.13. Електроміографія.
3.2.14. Тепловізійна діагностика.
3.2.15. Магнітно-резонансна томографія.
3.2.16. Ультрахвильова діагностика.
4 Загальні методи консервативного лікування в урології.
4.1. Лікувальне харчування урологічних хворих.
4.2. Протибактеріальне лікування в урології.
4.3. Лікувальна фізкультура.
4.4. Фізіотерапевтичне лікування урологічних хворих.
4.5. Санаторно-курортне лікування.
4.6. Трансфузіологія.
5 Аномалії сечостатевих органів.
5.1. Ембріогенез сечостатевих органів.
5.2. Аномалії нирок та верхніх сечових шляхів.
5.2.3. Аномалії положення.
5.2.4. Аномалії взаємовідношення.
5.2.5. Аномалії структури.
5.3. Аномалії судин.
5.4. Гідронефроз, гідроуретеронефроз.
5.5. Нефроптоз.
5.6. Аномалії сечового міхура та сечівника.
1 2
5.6.1. Аномалії сечового міхура.
5.6.2. Гіпоспадія.
5.6.3. Епіспадія.
5.7 Аномалії статевих органів.
5.7.1. Аномалії статевого члена.
5.7.2. Аномалії яєчка.
5.7.3. Варикоцеле.
6 Неспецифічні запальні захворювання, сечокам`яна хвороба.
6.1. Неспецифічні запальні захворювання нирок та позаочеревинної клітковини.
6.1.1. Гострий пієлонефрит.
6.1.2. Хронічний пієлонефрит.
6.1.3. Паранефрит.
6.1.4. Позаочеревинний фіброз.
6.2. Неспецифічні запальні захворювання сечового міхура та сечівника.
6.2.1. Цистит.
6.2.2. Цисталгія.
6.2.3. Уретрит.
6.3. Неспецифічні запальні захворювання чоловічих статевих органів.
6.3.1. Захворювання статевого члена.
6.3.2. Баланопостит.
6.3.3. Каверніт.
6.3.4. Фімоз, парафімоз.
6.3.5. Фібропластична індурація.
6.3.6. Приапізм.
6.4. Запальні захворювання органів калитки.
6.4.1. Епідидиміт.
6.4.2. Орхіт.
6.4.3. Простатит, везікуліт.
6.4.4. Абсцес передміхурової залози. Перипростатична флегмона.
6.5. Сечокам`яна хвороба.
6.5.1. Каміння нирок та сечоводів.
6.5.2. Консервативні методи лікування сечокам`яної хвороби.
6.5.3. Профілактика та метафілактика сечокам`яної хвороби.
6.5.4. Санаторно-курортне лікування.
6.5.5. Каміння сечового міхура, передміхурової залози,
сечівника.
6.5.6 Ускладнення сечокам`яної вороби.
6.5.7. Експертиза непрацездатності при неспецифічних
запальних прцесах та сечокам`яної хворобі.
7. Фтизіоурологія.
7.1. Туберкульоз нирок та сечових шляхів.
7.1.1. Частота.
7.1.2. Етіологія.
7.1.3. Патогенез.
7.1.4. Патологічна анатомія.
7.1.5. Класифікація.
7.1.6. Клінічні прояви, атипові форми.
7.1.7. Особливості перебігу туберкульозу нирок та сечових шляхів у дітей.
7.2. Сполучні форми хвороби.
7.2.1. Діагностика.
7.2.2. Наслідки та ускладнення захворювання.
7.2.3. Консервативне лікування.
7.2.4. Хірургічне лікування.
7.3. Туберкульоз чоловічих статевих органів.
7.3.1. Клінічни прояви.
7.3.2. Діагностика.
7.3.3. Консервативне лікування.
7.3.4. Хірургічні методи лікування.
8 Ушкодження органів сечостатевої системи.
8.1. Ушкодження нирок та сечоводів.
8.1.1. Ушкождення нирок.
8.1.2. Ушкождення сечоводів.
8.2. Ушкодження сечового міхура.
8.2.1. Причини та механізм ушкоджень.
8.2.2. Класифікація.
8.2.3. Сочетані ушкодження.
8.2.4. Клінічні появи.
8.2.5. Діагностика.
8.2.6. Лікування.
8.2.7. Дренування сечового міхура та позаочеревинного простору.
8.2.8. Ускладнення та їх лікування.
8.2.9. Сторонні тіла сечового міхура.
8.2.10. Хімічні опіки сечового міхура.
8.3. Ушкодження сечівника.
8.3.1. Механізм ушкоджень.
8.3.2. Класифікація.
8.3.3. Патологічна анатомія.
8.3.4. Клінічні прояви.
8.3.5. Діагностика.
8.3.6. Методи лікування.
8.3.7. Ускладнення.
8.3.8. Стриктура сечівника.
1 2
8.3.9. Лікування ускладнень.
8.3.10. Сторонні тіла сечівника.
8.4. Ушкодження чоловічих статевих органів.
8.4.1. Ушкодження статевого члена.
8.4.2. Класифікація.
8.4.3. Невідкладна допомога. Хірургічне лікування.
8.5. Ушкодження органів калитки.
8.5.1. Відкриті та закриті.
8.5.2. Вивих яєчка, перекрут сім`яного канатика.
9 Уроонкологія.
9.1. Пухлини нирок, надниркової залози, сечоводів.
9.1.1. Пухлини паренхіми нирок.
9.1.2. Пухлини верхнів сечових шляхів.
9.1.3. Пухлини надниркової залози та позаочеревинного простору.
9.2. Пухлини сечового міхура та сечівника.
9.2.1. Пухлини сечового міхура.
9.2.2. Пухлини сечівника.
9.3. Пухлини передміхурової залози.
9.3.1. Аденома передміхурової залози.
9.3.2. Рак передміхурової залози.
9.4. Пухлини зовнішніх статевих органів.
9.4.1. Пухлини яєчка та його придатка.
9.4.2. Пухлини статевого члена.
10 Урогінекологія.
10.1. Вагітгість і урологічні захворювання.
10.1.1. Вагітність при аномаліях сечових органів.
10.1.2. Гострий пієлонефрит вагітних.
10.1.3. Вагітність при сечокам`яній хворобі.
10.1.4. Вагітність і туберкульоз сечових органів.
10.2. Ушкодження сечових органів під час гінекологічних та
акушерських операціях.
10.2.1. Ушкодження сечоводів.
10.2.2. Ушкодження сечового міхура.
10.3. Сечостатеві нориці та нетримання сечі.
10.3.1. Міхурово-піхв`яні нориці.
10.3.2. Сечоводо-піхв`яні нориці.
10.3.3. Нетримання сечі.
11. Андрологія та сексопатологія.
11.1. Бесплідність у чоловіків.
11.1.1. Етіологія.
11.1.2. Патогенез.
11.1.3. Класифікація.
11.1.4. Діагностика.
11.1.5. Методи лікування.
11.1.6. Профілактика.
11.2. Сексопатологія.
11.2.1. Етіологія.
11.2.2. Патогенез.
11.2.3. Класифікація.
11.2.4. Діагностика.
11.2.5. Клінічні прояви.
11.2.6. Методи лікування.
12. Оперативна урологія.
12.1. Знечулення, інтенсивна терапія та реанімація в урології.
12.1.1. Знечулення в урології.
12.1.2. Передопераційна підготовка хворих.
12.1.3. Післяопераційне лікування хворих.
12.1.4. Інтенсивна терапія та реанімація в урології.
12.2. Хірургія сечостатевих органів.
12.2.1. Операції на нирках та сечоводах.
12.2.2. Операції на сечовому міхурі.
12.2.3. Операції на сечоводі.
12.2.4.. Уретротомія.
12.2.5. Операції на зовнішних статевих органах.
12.2.6. Операції на передміхуровій залозі.
12.3. Малоінвазивні методики оперативних втручань в урології
12.3.1. Ендоскопічні методики оперативних втручань на сечовидільних шляхах.
12.3.2. Ендоскопічні методики оперативних втручань на передміхуровій залозі.
12.3.3 Лапароскопічні оперативні втручання в урології
13. Нефрологія.
13.1. Гостра ниркова недостатність (ГНН).
13.1.1. Етіологія.
13.1.2. Патогенез.
13.1.3. Класифікація.
13.1.4. Клінічні прояви.
13.1.5. Діагностика.
13.1.6. Лікування.
13.1.7. Показання до лікування гемодіалізом.
13.1.8. Профілактика гострої ниркової недостатності.
13.2. Хронічна ниркова недостатність (ХНН).
13.2.1. Етіологія.
13.2.2. Патогенез.
13.2.3. Класифікація.
13.2.4. Клінічні прояви.
13.2.5. Діагностика.
13.2.6. Консервативне лікування.
13.2.7. Показання до методів позаниркового очишення крові.
13.2.8. Показання до пересадки нирки.
13.3. Нефрогенна гіпертонія.
13.3.1. Етіологія.
13.3.2. Патогенез.
13.3.3. Класифікація.
13.3.4. Клінічні прояви.
13.3.5. Діагностика.
13.3.6. Методи лікування.
14 Невідкладні стани
14.1 Гостра крововтрата в урологічних хворих.
14.1.1. Діагностика, механізми виникнення.
14.1.2. Допомога на різних етапах.
14.2. Септичний стан в урологіних хворих
14.2.1. Діагностика, механізми виникнення.
14.2.2. Допомога на різних етапах.
14.3. Бактеріємічний шок.
14.3.1. Діагностика, механізми виникнення
14.3.2. Допомога на різних етапах.
14.4. Уросепсіс
14.4.1. Діагностика, механізми виникнення
14.4.2. Допомога на різних етапах.
14.5. Догоспітальна допомога при гіпертермічних, гіпотермічних пошкодженнях
урологічних хворих.
14.6. Догоспітальна допомога при гострих отруєннях, харчових токсікоінфекціях,
інфекційно-токсичному шоці у урологічних хворих.
14.7. Краш-синдром
14.7.1. Діагностика, механізми виникнення
4.7.2. Допомога на різних етапах.
Додаткові програми.
15.1 Організація екстреної медичної допомоги населенню при надзвичайних
ситуаціях.
15.2. Медико-тактична характеристика катастроф мирного часу та стихійних лих.
15.3. Основні принципи організації медичної допомоги
уражених хірургічного профілю в надзвичайних ситуаціях.
15.4. Основи організації служби екстреної медичної допомоги та лікувально-
евакуаційного забеспечення ураженного населення у надзвичайних ситуаціях.
16.1. Логічні основи клінічного мислення.
16.2. Шляхи та напрями гуманізації медицини в Україні.
Особливості сучасного етапу розвитку України.
16.3. Людина і медицина. Людина як психосоматична єдність.
16.4. Здоров`я як соціально-культурна і загальномедична проблема.
16.5. Трансформація типу патології в сучасних умовах.
17.1. Проблеми СНІДу та вірусних гепатитів
17.1.1. Роль ретровірусів у патології людини.
17.1.2. Етіологія, патогенез,епідеміологія, профілактика та принципи лабораторної
діагностики СНІДу.
17.1.3 Питання імунопрофілактики
17.1.4 Протидія насильства в сім`ї

РОБОЧА ПРОГРАМА
Рання діагностика та основні аспекти лікування окоурологічної
патології. ( Для сімейних лікарів).

Кількість навчальних годин: лекції – 6 год
практичні заняття – 20 год
семінарські заняття – 18 год
самостійна робота – 34 год
залік – 4 год
додаткові дисципліни – 8 год
всього – 90 годин.
Кредити ECTS – 3.

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань сімейних лікарів з питань сучасної
діагностики, клінічному перебігу, лікуванню хворих з онкоурологічною патологією,
Вивчити сучасний стан проблем, прогноз та працездатність.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема: Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної хвороби.
Сечокам’яна хвороба – етіологічні чинники розвитку. Значення змін у pH сечі
у розвитку сечокам’яної хвороби. Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної
хвороби. Поняття та причини цистинурії, гліцинурії, ксантинурії, оксалурії, уратурії
генералізованої аміноацидурії, галактоземії, фруктоземії. Нирковий тубулярний
ацидоз, як причина розвитку сечокам’яної хвороби. Аномалії сечовивідних шляхів у
розвитку сечокам’яної хвороби. Інші причини сечокам’яної хвороби – процеси, що
зумовлюють обтурацію сечових шляхів, нейрогенні захворювання (дискінезії)
сечових шляхів, запальні й паразитарні ураження сечових шляхів, сторонні тіла в
сечових шляхах, травми, кліматичні й географічні чинники, порушення харчування,
вітамінного балансу.
Хімічний склад каменів – камені з оксалатів кальцію, фосфатні камені
(фосфати), фосфатно-магнієві та карбонатні (карбонати) камені, урати, цистинові,
холестеринові камені, білкові камені. Значення величини, форми та локалізації
каменя. Патоморфологія. Зміни в нирках при сечокам’яній хворобі. Розширення
чашечково-мискової системи, запальні зміни.
Клінічна картина. Основні симптоми сечокам’яної хвороби. Біль, анурія,
гематурія. Клінічний перебіг захворювання. Гостра недостатність нирок при
сечокам’яниій хворобі. Діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі.
Загальноклінічні дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні
методи дослідження. Диференціальна діагностика.
Тема: Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
Сучасні діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі. Загально клінічні
методи дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні методи
дослідження. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна уретеропієлографія.
Ретроградна пневмо- і пієлографія. Методика введення рентген контрастної
речовини. Основи дешифровки рентгенологічного знімку при діагностиці
сечокам’яної хвороби. Ультразвукове сканування нирок та сечового міхура.
Сканографія і сцинтиграфія. Комп’ютерна томографія – покази до застосування.
Хромоцистоскопія. Ниркова ангіографія.
Тема: Ниркова коліка. Діагностика, диференційна діагностика, тактика
лікування.
Етіологія і патогенез ниркової коліки. Клінічні прояви ниркової коліки. Точки
іррадіації болю. Основні діагностичні методи. Зміни в загальному аналізі сечі та
крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при нирковій коліці. Диференційна
діагностика ниркової коліці із: гострим апендицитом, гострим процесом у черевній
порожнині, гострою непрохідністю кишок, гострим холециститом, гострим
панкреатитом, проривом виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульозом
нирки і сечовода, тазовим флеболітом.
Тактика лікування при нирковій коліці. Методи знеболення. Покази до
катетеризації сечоводу. Методика новокаїнової блокади сім’яного канатика у
чоловіків. Покази до оперативного втручання. Профілактика рецидивів ниркової
коліки.
Тема: Камені нирок, сучасні методи лікування.
Сучасні методи лікування каменів нирок. Вибір тактики лікування каменів
нирок враховуючи їхній хімічний склад, розмір і локалізацію. Методи знеболення
при больовому синдромі. Стимуляція діурезу. Літолітична терапія при лікування
каменів нирок. Основні групи препаратів. Методи подрібнення каменів.
Екстракорпоральна шокохвильова літотрипсія – покази та методика виконання.
Перкутанна ультразвукова літотрипсія. Оперативне лікування при каменях нирок.
Показання до відкритої операції. Органозберігаючі операції – видалення каменя,
резекція нирки. Доступи до нирки: Федоровим, Бергманом-Ізраелем,
задньолатеральний, задньомедіальний, міжм’язовий, задній косопоперечний з
пересіканням широкого м’яза спини, передній міжм’язовий за Погорєлком. Методи
профілактики і метафілактики каменів нирок.
Тема: Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Основні клінічні прояви каменів сечоводів. Клінічний перебіг захворювання.
Точки іррадіації болю. Методи знеболення при больовому синдромі. Диференційна
діагностика каменів сечоводів. Сучасні діагностичні методи. Зміни в загальному
аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при каменях
сечоводів. Комп’ютерна томографія – покази до виконання. Тактика лікування.
Медикаментозна терапія – стимуляція діурезу, протибольова, спазмолітична,
протизапальна, літолітична. Методи видалення та подрібнення каменів. Покази до
хірургічного лікування. Методика уретеролітотомії, можливі ускладнення.
Застосування екстракорпоральної шокохвильової та перкутанної ультразвукової
літотрипсії. Профілактика виникнення каменів сечоводів.
Тема: Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Етіологія та патогенез камені сечового міхура. Сучасна класифікація. Клінічна
картина та перебіг захворювання. Методи діагностики каменів сечового міхура –
цистоскопія, ультрасонографія, рентгенографія, цистографія, пневмо-цистографія.
Диференційна діагностика із цистиом, доброякісною гіперплазією простати,
звуженням сечівника. Методи лікування. Оперативні методи видалення конкременту
– літотрипсія, покази, хід операції. Ведення хворого у післяопераційному періоді.
Лікування гострого запального процесу спричиненого каменем сечового міхура.
Методи ліквідації каменів дивертикула сечового міхура. Профілактика виникнення
каменів сечового міхура.
Тема: Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Етіологія та патогенез каменів передміхурової залози та сечівника. Переважна
локалізація каменів. Клінічні прояви захворювання. Вплив каменів передміхурової
залози на статеву функцію чоловіків. Сучасні методи діагностики каменів
передміхурової залози та сечівника. Загально клінічні методи обстеження. Пальцеве
ректальне дослідження. Ультрасонографічна та рентгенографічна картина.
Консервативні і оперативні методи лікування. Лікування гострих запальних процесів
викликаних каменем – простатиту та уретриту. Профілактика виникнення каменів
сечового міхура.
Тема: Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Причини та механізм розвитку запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Класифікація. Основні клінічні прояви та перебіг. Залежність розвитку запального
ускладнення від локалізації каменю. Основні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Бактеріологічне дослідження сечі та
антибіотикограма. Ультразвуковий, рентгенологічний, радіонуклідні методи
дослідження. Покази до виконання комп’ютерної томографії. Тактика лікування,
основні групи препаратів. Сучасні схеми протизапальної терапії. Оперативне
лікування гострих запальних процесів – паранефрит, піонефроз, абсцес, карбункул
нирки. Профілактика запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Тема: Калькульозний пієлонефрит як ускладнення сечокам’яної хвороби.
Принципи діагностики і лікування.
Етіопатогенез калькульозного пієлонефриту. Кореляція розмірів конкременту
та часу його перебування в нирковій мисці із розвитком калькульозного
пієлонефриту. Клінічна картина та перебіг захворювання. Діагностика. Патологічні
зміни в загальному аналізі сечі та крові. Застосування ультразвукового,
рентгенологічного, радіонуклідного методів дослідження. Комп’ютерна томографія.
Тактика лікування, основні групи препаратів. Поетапні схеми терапії. Оперативне
лікування гострих калькульозного пієлонефриту. Профілактика калькульозного
пієлонефриту.
Тема: Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Механізм та причини виникнення кораловидних каменів нирок. Класифікація
кораловидних каменів. Клінічні прояви. Сучасні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при
кораловидних каменях нирок. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна
уретеропієлографія. Диференційна діагностика. Тактика лікування при
кораловидних каменях нирок. Покази до оперативного лікування. Доступи до нирки.
Пієлолітотомія – хід оперативного втручання. Види нефротомій. Ліквідація
запального процесу в післяопераційному періоді. Профілактика виникнення
кораловидних каменів нирок.
Тема: Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Сучасні консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби. Лікування
больового синдрому. Спазмолітична терапія. Методика новокаїнової блокади
сім’яного канатика у чоловіків. Принципи підвищення діурезу. Фітопрепарати та
настої сечогінних засобів. Літолітична терапія. Основні групи препаратів. Покази та
методи підлужнення сечі. Протизапальна терапія при розвитку запальних
ускладнень. Значення дієтотерапії у лікуванні сечокам’яної хвороби. Дієта у
залежності від хімічного складу каменю. Слабомінералізовані води. Покази до
оперативного втручання при неефективності консервативної терапії.
Тема: Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби у сучасному лікуванні
сечокам’яної хвороби. Покази до застосування ендоскопічного оперативного
втручання. Види ендоскопічних операцій. Необхідне технічне забезпечення для
виконання ендоскопічного втручання. Види доступів до нирки та сечоводу. Хід
операції при видаленні каменю нирки. Можливі труднощі та ускладнення операції.
Метод ендоскопічного видалення каменів сечоводу – хід операції, ускладнення.
Технічні особливості, труднощі та переваги ендоскопічних оперативних втручань
при сечокам’яній хворобі. Профілактика та лікування ускладнень.
Тема: Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби.
Оперативні доступи.
Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби. Покази до
оперативного втручання на нирці з приводу сечокам’яної хвороби. Доступи до нирки:
Федоровим, Бергманом-Ізраелем, задньолатеральний, задньомедіальний,
міжм’язовий, задній косопоперечний з пересіканням широкого м’яза спини, передній
міжм’язовий за Погорєлком. Методика та хід виконання операції. Можливі
ускладнення та їх профілактика і лікування. Покази до оперативного втручання на
сечоводах при лікуванні сечокам’яної хвороби. Доступи до сечоводів:
позаочеревинні, черезочеревинні та комбіновані. Доступи за Федоровим, Цулукідзе,
Дерев’янко, Пироговим. Хід оперативного втручання. Лікування післяопераційних
ускладнень. Ведення хворих в післяопераційному періоді.
Тема: Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
Принципи санаторно-курортного лікування при сечокам’яній хворобі. Методи
підвищення діурезу та виведення солей з організму. Режим перебування хворих на
санаторно-курортному лікуванні сечокам’яної хвороби. Значення дієти у лікуванні
сечокам’яної хвороби. Слабомінералізовані води: Єсентуки, Нафтуся, Саїрме,
Смирновська, Слав’яновська, Боржомі, Доломітний нарзан, Арзні. Фізіопроцедури
при лікуванні сечокам’яної хвороби. Принципи профілактики рецидиву сечокам’яної
хвороби, а також больового синдрому. Терапевтичний ефект перебування хворих з
сечокам’яною хворобою на санаторно-курортному лікуванні.
Тема: Профілактика і метафілактика сечокам’яної хвороби.
Комплекс реабілітаційних заходів щодо запобігання розвитку сечокам’яної
хвороби: лікування порушень обміну, які зумовлюють утворення каменів; боротьба
з інфекцією сечових шляхів (призначення тривалої цілеспрямованої
антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікрофлори сечі); ліквідація
порушень систем зсідання і протизсідання крові, ліпідного, білкового та
вуглеводного обмінів тощо; підтримування відносної густини сечі на необхідному
рівні; зменшення концентрації солей у сечі, підвищення їх розчинності і посилення
виведення з організму (з урахуванням функції нирок, рН сечі, хімічного складу
каменя, віку хворого, стану інших органів і систем тощо); санаторно-курортне
лікування; працевлаштування хворих на хронічну недостатність нирок. Важливість
диспансерного нагляду хворих на сечокам’яну хворобу.

РОБОЧА ПРОГРАМА
Тематичного удосконалення за темою «Лапароскопія в урології»

Кількість навчальних годин: лекції – 6 год.
Практичні заняття – 20 год.
Семінарські заняття – 18 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 8 год.
Залік – 4 год.
Кредити ECTS – 3.

Мета і завдання курсу:

оволодіння лікарями-слухачами навиків застосування
сучасних лапароскопічних методик в урологічній практиці, знань особливостей
анатомії та фізіології сечовидільної та чоловічої статевої системи, етіології та
патогенезу основних урологічних захворювань, їх симптоматикою та діагностикою.
Ознайомлення з показами, протипоказами, можливими ускладненнями та їх
профілактикою в застосуванні лапароскопічних методик.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Історія розвитку лапароскопії.
• Основні принципи лапароскопічних технологій.
• Технічне забезпечення для виконання лапароскопії.
• Інсуфлятори для створення пневмоперитонеуму.
• Балонні дилятатори для ретроперитонеального та екстраперитонеального
доступу.
• Відеообладнання та джерела світла.
• Різновиди троакарів.
• Електрохірургічні інструменти. «Ligasure», «Harmonic».
• Лапароскопічні хірургічні інструменти.
• Основні принцими роботи з лапароскопічними інструментами.
• Різні техніки лапароскопічних швів.
• Робота на лапароскопічному тренажері.
• Принципи гемостазу при лапароскопічних операціях.
• Урологічні патології, що потребують хірургічного лікування (класифікація,
етіопатогенез, клініка, діагностика, лікування).
• Покази та протипокази до лапароскопічного методу хірургічного лікування
урологічних патологій.
• Підготовка хворого до лапароскопічної операції.
• Антибіотикопрофілактика при застосуванні лапароскопічних методів лікування.
• Організаційна структура операційної.
• Вкладання хворого на операційному столі при застосуванні лапароскопічних
методів.
• Методи встановлення першого троакара.
• Лапароскопічні методики лікування варикоцелє.
• Лапароскопічні методики лікування крипторхізму.
• Лапароскопічні методики доступу до нирки.
• Лапароскопічні методики пієлопластики при аномаліях розвитку.
• Лапароскопічні методики пієлолітотомії та уретеролітотомії.
• Лапароскопічні методики нефропексії.
• Лапароскопічні методики нефректомії.
• Лапароскопічні методики радикальної нефректомії.
• Лапароскопічні методики нефруретеректомії.
• Лапароскопічні методики резекції нирки.
• Лапароскопічні методики доступу до органів тазу.
• Лапароскопічні методики дивертикулектомії сечового міхура.
• Лапароскопічні методики лікування нориць сечовивідних органів.
• Лапароскопічні методики ретроперитонеальної та тазової лімфаденектомії.
• Лапароскопічні методики радикальної цистектомії.
• Лапароскопічні методики радикальної простатектомії.
• Профілактика ускладнень лапароскопічних операцій та їх усунення.

РОБОЧА ПРОГРАМА
Неспецифічні запальні захворювання органів сечостатевої системи.
Нетримання сечі. ( Для сімейних лікарів).

Кількість навчальних годин: лекції – 6 год
практичні заняття – 20 год
семінарські заняття – 18 год
самостійна робота – 34 год
іспит – 4 год
додаткові дисципліни – 8 год
всього – 90 годин.
Кредити ECTS – 3.

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань лікарів-урологів з питань етіології, патогенезу
та сучасної діагностики і лікування неспецифічних запальних захворювань органів
сечостатевої системи та нетримання сечі.

Рекомендований план проведення практичних занять:

1Етіологія та патогенез неспецифічних запальних
захворювань органів сечостатевої системи.
2 Фізикальні, лабораторні та інструментальні методи
дослідження в урології неспецифічних запальних
захворювань органів сечостатевої системи.
3 Роль рентгенологічних методів діагностики та
УЗД для діагностики неспецифічних запальних
захворювань органів сечостатевої системи та
нетримання сечі.
4 Принципи антибактеріального лікування
неспецифічних запальних захворювань органів
сечостатевої системи.
5 Гострий пієлонефрит: клініка та лікування.
6 Хронічний пієлонефрит: клініка та лікування.
7 Цистит: клініка та лікування.
8 Клініка, діагностика та лікування уретритів.
Захворювання чоловічого статевого члена.
9 Орхоепідидиміт: клініка, діагностика та лікування.
10 Простатит.
11 Оперативне лікування запальних захворюваннях
органів сечостатевої системи: нефректомія,
декапсуляцїя нирки, нефростомія, та стентування
нирки. Оперативні доступи.
12 Віддалені наслідки перенесених неспецифічних
запальних захворювань органів сечостатевої
системи.
13 Етіологія та патогенез виникнення нетримання сечі.
14 Фізикальні, лабораторні та інструментальні методи
дослідження в урології при нетриманні сечі.
15 Принципи лікування нетримання сечі.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для занять з слухачами циклу ТУ м. Луцьк
“Онкоурологія”

Кількість навчальних годин: лекції – 12, семінарські заняття – 20,
практичні заняття – 40, самостійна робота – 36,
додаткові програми – 12
Разом – 120
Кредити ECTS – 4,0

Тема 1. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК. ЕТІОЛОГІЯ,
ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання нирок набули за останні
роки значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки,
методів діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких захворювань.
Пухлини нирки в дорослих складають 2-3% всіх новоутворень. Переважний вік хворих 55-
60 років. Чоловіки хворіють на рак нирки в 2 рази частіше.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями нирок.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань нирок,
обґрунтовується значимість знання пухлин вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань нирок. Подається
класифікація злоякісних пухлин згідно системи TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови та ступеню диференціації
доброякісних та злоякісних захворювань нирок.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань нирок. Розглядається питання діагностики окремих доброякісних та
злоякісних пухлин нирок на підставі клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань нирок.
6. Вивчається питання метастазування злоякісних захворювань нирок.
7. Розглядається прогноз при різних типах доброякісних та злоякісних захворювань
нирок.
8. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
9. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
10. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань нирок.
2. Класифікація аденоми нирки:
а) за цитологічними особливостями:
– світлоклітинна,
– базофільна,
– еозинофільна,
– зернистоклітинна,
– змішана
б) за будовою пухлини:
– солідна,
– тубулярна,
– папілярна,
– кістозна,
– змішана
в) за кількістю:
– солітарна,
– множинна з однобічним ураженням,
– множинна з двобічним ураженням
3. Класифікація пухлинних захворювань нирок згідно системи TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань нирок.
5. Сучасна діагностика пухлин нирок:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно-резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) радіоізотопні методи
з) КТ і МРТ
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань нирок.
7. Оперативне лікування пухлин нирок.
8. Прогноз та виживання при пухлинних захворюваннях нирок.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
нирки, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи іншої
пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.
1.Тема 2. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПОРОЖНИСТОЇ СИСТЕМИ
НИРОК. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання порожнистої системи нирок
за останні роки нирок набули значного поширення, тому від лікарів вимагається
доскональне знання клініки, методів діагностики та лікування їх, а також знання
попередження таких захворювань.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями порожнистої системи нирок.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 190 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань порожнистої
системи нирок, обґрунтовується значимість знання пухлин вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань порожнистої системи нирок.
Подається класифікація злоякісних пухлин порожнистої системи нирок згідно
системи TNM.
3. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань порожнистої системи нирок. Розглядається питання діагностики
окремих доброякісних та злоякісних пухлин порожнистої системи нирок на підставі
клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
4. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань порожнистої системи нирок.
5. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
6. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
7. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань порожнистої системи нирок.
2. Класифікація пухлин ниркової миски:
а) епітеліальні
– перехідно-клітинна папілома
– перехідно-клітинний рак
– плоско клітинний рак
– аденокарцинома
– недиференційований рак
б) неепітеліальні
– доброякісні (фіброма, нейрофіброма, ангіома, ліпома)
– злоякісні (саркоми)
в) вторинні пухлини
3. Класифікація пухлинних захворювань порожнистої системи нирок згідно системи
TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань порожнистої системи
нирок.
5. Сучасна діагностика пухлин порожнистої системи нирок:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно-резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) радіоізотопні методи
з) КТ і МРТ
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань порожнистої
системи нирок.
7. Оперативне лікування пухлин порожнистої системи нирок.
8. Прогноз при пухлинних захворюваннях порожнистої системи нирок.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
порожнистої системи нирки, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне
лікування тієї чи іншої пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.

1.Тема 3. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ СЕЧОВОДУ. ЕТІОЛОГІЯ,
ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання сечоводів за останні роки
нирок набули значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне знання
клініки, методів діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких
захворювань.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями сечоводів.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань сечоводів,
обґрунтовується значимість знання цих пухлин.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань сечоводів. Подається
класифікація злоякісних пухлин згідно системи TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови та ступеню диференціації
доброякісних та злоякісних захворювань сечоводів.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань сечоводів. Розглядається питання діагностики окремих доброякісних та
злоякісних пухлин сечоводів на підставі клініко-рентгенологічного обстеження
хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань сечоводів.
6. Розглядається прогноз при різних типах доброякісних та злоякісних захворювань
сечоводів.
7. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
8. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
9. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань сечоводів.
2. Класифікація пухлин сечоводів.
3. Класифікація пухлинних сечоводів згідно системи TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань сечоводів.
5. Сучасна діагностика пухлин сечоводів:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно-резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) радіоізотопні методи
з) КТ і МРТ
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань сечоводів.
7. Оперативне лікування пухлин сечоводів.
8. Прогноз при пухлинних захворюваннях сечоводів.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
сечоводів, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи іншої
пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.
Тема 4. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВОГО МІХУРА.
ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: На фоні значного загального збільшення онкозахворюваності
відзначається приріст захворюваності на рак сечового міхура (РСМ). В Україні в 2000 році
РСМ склав 9,6 на 100 000 населення. Летальність до 1 року – 33,6%, 5 річне виживання –
38%. Спеціальним методом лікування охоплено тільки 61,6%. В Донецькій області
показники гірші, ніж в середньому по Україні. Захворюваність 10,6 на 100 000, смертність
до року – 37,3%, спеціальним лікуванням охоплено 58,5%. Важливою стороною проблеми є
низька ефективність лікування хворих із-за пізнього і несвоєчасного звертання і виявлення.
Однією з причин даної ситуації можуть бути недостатні знання питання лікарями різних
спеціальностей. Знання патології і раціональне використання лікувально-діагностичного
обладнання дозволяє суттєво покращити ситуацію.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями сечового міхура.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 200 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 30 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура,
обґрунтовується значимість знання пухлин цього органу.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура. Подається
класифікація злоякісних пухлин згідно системи TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови та ступеню диференціації
доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань сечового міхура. Розглядається питання діагностики окремих
доброякісних та злоякісних пухлин нирок на підставі клініко-рентгенологічного
обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
6. Вивчається питання метастазування злоякісних захворювань сечового міхура та
віддалені результати лікування.
7. Розглядається прогноз та канцероспецифічне виживання при різних типах
доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
8. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
9. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
10. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань сечового міхура.
2. Класифікація доброякісних і злоякісних захворювань сечового міхура:
а) епітеліальні
– перехідно-клітинна папілома
– перехідно-клітинна папілома, інвертований тип
– плоско клітинна папілома
– перехідно-клітинний рак
– вид перехідно-клітинного раку:
• з плоскоклітинною метаплазією
• з залозистою метаплазією
• з плоскоклітинною і залозистою метаплазією
– плоскоклітинний рак
– аденокарцинома
– недиференційований рак
б) неепітеліальні
– доброякісні (фіброма, нейрофіброма, ангіома, ліпома)
– злоякісні (саркоми)
• рабдоміосаркома
• інші новоутвори
в) змішані пухлини
– феохромоцитома
– лімфома
– злоякісна меланома
– інші новоутвори
г) метастатичні та вторинні пухлини
д) некласифіковані пухлини
ж) не пухлинні зміни епітелію
з) пухлино подібні ураження
3. Класифікація пухлинних захворювань нирок згідно системи TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань сечового міхура.
5. Сучасна діагностика пухлин сечового міхура:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно-резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) КТ і МРТ
з) цистоскопія
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань сечового міхура.
7. Оперативне лікування пухлин сечового міхура.
8. Прогноз та виживання при пухлинних захворюваннях сечового міхура.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
сечового міхура, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи
іншої пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.1.Тема 5. СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН СЕЧОВОГО МІХУРА.
2. Актуальність теми: Сучасне лікування доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура є актуальної темою, оскільки дана патологія набуває значного поширення,
тому від лікарів вимагається доскональне знання сучасних методів лікування пухлин
сечового міхура.
3. Мета заняття: Навчитися сучасним методам лікування хворих із доброякісними та
злоякісними захворюваннями сечового міхура.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 190 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання сучасного лікування доброякісних та злоякісних
захворювань сечового міхура, обґрунтовується значимість знання цього питання.
2. Розглядається питання консервативних методів лікування пухлин сечового міхура.
Покази до такого лікування.
3. Вивчаються схеми хіміотерапії. Обговорюється ефективність БЦЖ-терапії при
пухлинах сечового міхура.
4. Обговорюються покази до хірургічного лікування доброякісних та злоякісних
захворювань сечового міхура.
5. Розглядається методика трансуретральної резекції пухлин сечового міхура.
6.Вивчаються лазерні методики видалення доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура.
7. Розглядаються варіанти відкритих оперативних втручань та покази до радикальної
цистектомії.
8. Обговорюються близькі і віддалені результати консервативного і оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
9. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
10. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
11. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Консервативні методи лікування доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура. Покази до консервативної терапії.
2. Схеми хіміотерапії злоякісних захворювань сечового міхура.
3. Застосування БЦЖ-терапії у лікуванні пухлин сечового міхура.
4. Покази до оперативного лікування доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура.
5. Трансуретральна резекція доброякісних та злоякісних захворювань сечового
міхура.
6. Лазерні методики видалення доброякісних та злоякісних захворювань сечового
міхура.
7. Варіанти відкритих оперативних втручань та проведення радикальної цистектомії.
8. Близькі і віддалені результати консервативного і оперативного лікування
доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура. Канцероспецифічне
виживання.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, гістологічної класифікації та TNM правильно
обрати оптимальний вид лікування пухлини сечового міхура. Знати і володіти сучасними
методами лікування доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.

1.Тема 6. ДОБРОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРОСТАТИ. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ,
ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні захворювання простати набули за останні роки
значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів
діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких захворювань. Однією з
найросповсюдженіших доброякісних пухли простати є її аденома (доброякісна гіперплазія).
Це захворювання діагностується більш, ніж у половини чоловіків старше 50 років, 75% у
віці 60–80 років і в 90% – старше 90 років.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними захворюваннями простати.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:

1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних захворювань простати, обґрунтовується
значимість знання пухлин цього органу.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних захворювань простати.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови доброякісних захворювань
простати.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних захворювань
простати. Розглядається питання діагностики окремих доброякісних пухлин
простати на підставі ультразвукового, урофлоуметричного, уродинамічного, клініко–
рентгенологічного обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних захворювань простати.
6. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
7. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
8. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних захворювань простати.
2. Класифікація доброякісних захворювань простати:
а) вузлувата гіперплазія
б) інші форми гіперплазії
– гіперплазія, яка пов’язана з атрофією
– вогнищева внутрішньоацинарна гіперплазія
– гіперплазія базальних клітин
3. Симптоматика доброякісних захворювань простати. Клінічні стадії аденоми
простати.
5. Сучасна діагностика доброякісних захворювань простати:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) урофлоуметрія
г) уродинамічний метод
д) цистоскопія
ж) методи анкетування (I–PSS, QoL)
з) радіоізотопні методи
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних захворювань простати.
7. Оперативне лікування доброякісних пухлин простати.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко–лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
простати, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи іншої
пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро– і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.

5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151–171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.– М., 1975.– 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.– М., 1983.– 192 с.

1.Тема 7. СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ДОБРОЯКІСНИХ ПУХЛИН ПРОСТАТИ.
2. Актуальність теми: Сучасне лікування доброякісних захворювань простати є
актуальною темою, оскільки дана патологія набуває значного поширення, тому від лікарів
вимагається доскональне знання сучасних методів лікування даної патології.
3. Мета заняття: Навчитися сучасним методам лікування хворих із доброякісними
захворюваннями простати.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: урофлоурограми та урограми, рентген
плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 190 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання сучасного лікування доброякісних захворювань простати,
обґрунтовується значимість знання цього питання.
2. Розглядається питання консервативних методів лікування доброякісних пухлин
простати. Покази до такого лікування.
3. Вивчаються схеми консервативного лікування. Обговорюється ефективність
консервативної терапії у порівняння із оперативним лікуванням
4. Обговорюються покази до хірургічного лікування доброякісних захворювань
простати.
5. Розглядається методика трансуретральної резекції доброякісних пухлин простати.
Розглядається метод інцизії простати.
6. Обговорюється трансуретральна радіочастотна термодеструкція та транс
ректальна фокусована ультразвукова термоабляція доброякісних пухлин простати.
7.Вивчаються лазерні методики видалення доброякісних захворювань простати.
Гольмієвий та зелений лазер.
8. Розглядаються варіанти відкритих оперативних втручань та покази до відкритої
аденомектомії.
9. Обговорюються близькі і віддалені результати консервативного і оперативного
лікування доброякісних захворювань простати.

10. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
10. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
11. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Консервативні методи лікування доброякісних захворювань простати. Покази до
консервативної терапії.
2. Схеми консервативної терапії доброякісних захворювань простати.
3. Покази до оперативного лікування доброякісних захворювань простати.
4. Малоінвазивні методи лікування доброякісних захворювань простати.
5. Трансуретральні методи хірургічного лікування доброякісних захворювань
простати.
6. Лазерні методики видалення доброякісних захворювань простати.
7. Покази та метод проведення відкритого оперативного втручання – аденомектомії
при лікуванні доброякісних захворювань простати.
8. Близькі і віддалені результати консервативного і оперативного лікування
доброякісних захворювань простати. Порівняння ефективності різних методів
лікування.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко–лабораторного, урофлоуметричного,
уродинамічного, ультразвукового, рентгенологічного, гістологічного обстежень правильно
обрати оптимальний вид лікування доброякісної пухлини простати. Знати і володіти
сучасними методами лікування доброякісних захворювань передміхурової залози.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро– і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151–171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.– М., 1975.– 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.– М., 1983.– 192 с.

Тема 8. ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРОСТАТИ. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ,
ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.

2. Актуальність теми: Злоякісні захворювання простати набули за останні роки значного
поширення, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів діагностики
та лікування їх, а також знання попередження таких захворювань. Ці новоутворення по
частоті виникнення стоять на одному з перших місць у чоловіків, складаючи в них по
різних джерелах від 5 до 18 відсотків випадків рака. Найчастіше вік тих, хто захворів
старше 60–70 років.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із злоякісними захворюваннями простати.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 200 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 30 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання злоякісних захворювань простати, обґрунтовується
значимість знання пухлин цього органу.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація злоякісних захворювань простати. Класифікація згідно TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови злоякісних захворювань
простати.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг злоякісних захворювань
простати. Розглядається питання діагностики окремих злоякісних пухлин простати
на підставі рівня ПСА, ультразвукового, урофлоуметричного, клініко–
рентгенологічного обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування злоякісних захворювань простати.
6. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
7. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
8. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез злоякісних захворювань простати.
2. Класифікація згідно TNM. Гістологічна класифікація злоякісних захворювань
простати:
– аденокарцинома
– плоско клітинний рак
– скірозний рак
– солідна пухлина
3. Симптоматика злоякісних захворювань простати.
5. Сучасна діагностика злоякісних захворювань простати:
а) лабораторна діагностика
б) визначення ПСА в крові
в) ультразвуковий метод
г) пункційна біопсія
д) цистоскопія
ж) радіоізотопні методи

з) урофлоуметрія
е) КТ і МРТ
6. Консервативне лікування злоякісних захворювань простати.
7. Оперативне лікування злоякісних пухлин простати.
8. Близькі і віддалені результати лікування злоякісних пухлин простати.
9. Прогноз і виживання при злоякісних захворювань простати
8. Практичні навики: Вміти, на підставі даних рівню ПСА в крові, клініко–лабораторного,
рентгенологічного, ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи
іншу пухлину простати, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне
лікування тієї чи іншої пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро– і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151–171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.– М., 1975.– 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.– М., 1983.– 192 с.

1.Тема 9. СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ПРОСТАТИ.
2. Актуальність теми: Сучасне лікування злоякісних захворювань простати є актуальною
темою, оскільки дана патологія набуває значного поширення, тому від лікарів вимагається
доскональне знання сучасних методів лікування даної патології.
3. Мета заняття: Навчитися сучасним методам лікування хворих із злоякісними
захворюваннями простати.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: дані УЗД, КТ, МРТ і рентген плівки, слайди,
аналізи, таблиці, прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 190 хв.

3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання сучасного лікування злоякісних захворювань простати,
обґрунтовується значимість знання цього питання.
2. Розглядається питання консервативних методів лікування злоякісних пухлин
простати. Покази до такого лікування.
3. Вивчаються схеми хіміотерапевтичного лікування. Обговорюється ефективність
хіміотерапії у порівняння із оперативним лікуванням.
4. Розглядається антиандрогенна терапія при лікуванні злоякісних захворювань
простати.
4. Обговорюються покази до хірургічного лікування злоякісних захворювань
простати.
5. Розглядається методика трансуретральної резекції злоякісних пухлин простати.
6. Вивчаються лазерні методики видалення злоякісних захворювань простати.
8. Розглядаються варіанти відкритих оперативних втручань та покази до радикальної
простатектомії.
9. Обговорюються близькі і віддалені результати консервативного і оперативного
лікування злоякісних захворювань простати.
10. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
10. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
11. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Консервативні методи лікування злоякісних захворювань простати. Покази до
хіміотерапії.
2. Схеми хіміотерапії злоякісних захворювань простати.
3. Покази до оперативного лікування злоякісних захворювань простати.
4. Трансуретральні методи хірургічного лікування злоякісних захворювань простати.
5. Лазерні методики видалення злоякісних захворювань простати.
6. Покази та метод проведення відкритого оперативного втручання – радикальної
простатектомії при лікуванні злоякісних захворювань простати.
7. Близькі і віддалені результати консервативного і оперативного лікування
злоякісних захворювань простати. Канцероспецифічне виживання.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко–лабораторного, ультразвукового, даних
КТ і МРТ, рентгенологічного, гістологічного обстежень, класифікації TMN правильно
обрати оптимальний вид лікування злоякісної пухлини простати. Знати і володіти
сучасними методами лікування злоякісних захворювань передміхурової залози.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро– і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.

5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151–171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.– М., 1975.– 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.– М., 1983.– 192 с.

1.Тема 10. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЯЄЧОК ТА СТАТЕВОГО
ЧЛЕНУ. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання яєчок і статевого члену
набули за останні роки значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне
знання клініки, методів діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких
захворювань.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями яєчок і статевого члену.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого
члену, обґрунтовується значимість знання пухлин вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
Подається класифікація злоякісних пухлин згідно системи TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови та ступеню диференціації
доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань яєчок і статевого члену. Розглядається питання діагностики окремих
доброякісних та злоякісних пухлин яєчок і статевого члену на підставі клініко–
рентгенологічного обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
6. Вивчається питання метастазування злоякісних захворювань яєчок і статевого
члену.

7. Розглядається прогноз при різних типах доброякісних та злоякісних захворювань
яєчок і статевого члену.
8. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
9. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
10. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
2. Класифікація доброякісних і злоякісних захворювань яєчок і статевого члену
нирки.
3. Класифікація пухлинних захворювань яєчок і статевого члену згідно системи
TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
5. Сучасна діагностика пухлин яєчок і статевого члену:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно–резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) радіоізотопні методи
з) КТ і МРТ
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань яєчок і статевого
члену.
7. Оперативне лікування пухлин яєчок і статевого члену.
8. Прогноз та виживання при пухлинних захворюваннях яєчок і статевого члену.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко–лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину яєчок
і статевого члену, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування тієї
чи іншої пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро– і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151–171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.– М., 1975.– 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.– М., 1983.– 192 с.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
тематичного удосконалення
за темою «Онкоурологія для урологів»
Кількість навчальних годин: лекції – 12, семінарські заняття – 20,
практичні заняття – 40, самостійна робота – 36,
додаткові програми – 12
Разом – 120
Кредити ECTS – 4,0

Тема 1. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК. ЕТІОЛОГІЯ,
ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання нирок набули за останні
роки значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки,
методів діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких захворювань.
Пухлини нирки в дорослих складають 2-3% всіх новоутворень. Переважний вік хворих 55-
60 років. Чоловіки хворіють на рак нирки в 2 рази частіше.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями нирок.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань нирок,
обґрунтовується значимість знання пухлин вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань нирок. Подається
класифікація злоякісних пухлин згідно системи TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови та ступеню диференціації
доброякісних та злоякісних захворювань нирок.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань нирок. Розглядається питання діагностики окремих доброякісних та
злоякісних пухлин нирок на підставі клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань нирок.
6. Вивчається питання метастазування злоякісних захворювань нирок.
7. Розглядається прогноз при різних типах доброякісних та злоякісних захворювань
нирок.
8. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
9. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
10. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань нирок.
2. Класифікація аденоми нирки:
а) за цитологічними особливостями:
– світлоклітинна,
– базофільна,
– еозинофільна,
– зернистоклітинна,
– змішана
б) за будовою пухлини:
– солідна,
– тубулярна,
– папілярна,
– кістозна,
– змішана
в) за кількістю:
– солітарна,
– множинна з однобічним ураженням,
– множинна з двобічним ураженням
3. Класифікація пухлинних захворювань нирок згідно системи TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань нирок.
5. Сучасна діагностика пухлин нирок:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно-резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) радіоізотопні методи
з) КТ і МРТ
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань нирок.
7. Оперативне лікування пухлин нирок.
8. Прогноз та виживання при пухлинних захворюваннях нирок.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
нирки, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи іншої
пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.1.Тема 2. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПОРОЖНИСТОЇ СИСТЕМИ
НИРОК. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання порожнистої системи нирок
за останні роки нирок набули значного поширення, тому від лікарів вимагається
доскональне знання клініки, методів діагностики та лікування їх, а також знання
попередження таких захворювань.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями порожнистої системи нирок.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 190 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань порожнистої
системи нирок, обґрунтовується значимість знання пухлин вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань порожнистої системи нирок.
Подається класифікація злоякісних пухлин порожнистої системи нирок згідно
системи TNM.
3. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань порожнистої системи нирок. Розглядається питання діагностики
окремих доброякісних та злоякісних пухлин порожнистої системи нирок на підставі
клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
4. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань порожнистої системи нирок.
5. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
6. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
7. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез доброякісних і злоякісних захворювань порожнистої системи нирок.
2. Класифікація пухлин ниркової миски:
а) епітеліальні
– перехідно-клітинна папілома
– перехідно-клітинний рак
– плоско клітинний рак
– аденокарцинома
– недиференційований рак
б) неепітеліальні
– доброякісні (фіброма, нейрофіброма, ангіома, ліпома)
– злоякісні (саркоми)
в) вторинні пухлини
3. Класифікація пухлинних захворювань порожнистої системи нирок згідно системи
TNM.
4. Симптоматика доброякісних і злоякісних захворювань порожнистої системи
нирок.
5. Сучасна діагностика пухлин порожнистої системи нирок:
а) лабораторна діагностика
б) ультразвуковий метод
в) рентгенологічні методи
г) магнітно-резонансна томографія
д) комп’ютерна томографія
ж) радіоізотопні методи
з) КТ і МРТ
е) пункційна біопсія
6. Консервативне лікування доброякісних і злоякісних захворювань порожнистої
системи нирок.
7. Оперативне лікування пухлин порожнистої системи нирок.
8. Прогноз при пухлинних захворюваннях порожнистої системи нирок.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, правильно визначити ту чи іншу пухлину
порожнистої системи нирки, сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне
лікування тієї чи іншої пухлини.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.

1.Тема 5. СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН СЕЧОВОГО МІХУРА.
2. Актуальність теми: Сучасне лікування доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура є актуальної темою, оскільки дана патологія набуває значного поширення,
тому від лікарів вимагається доскональне знання сучасних методів лікування пухлин
сечового міхура.
3. Мета заняття: Навчитися сучасним методам лікування хворих із доброякісними та
злоякісними захворюваннями сечового міхура.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 190 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання сучасного лікування доброякісних та злоякісних
захворювань сечового міхура, обґрунтовується значимість знання цього питання.
2. Розглядається питання консервативних методів лікування пухлин сечового міхура.
Покази до такого лікування.
3. Вивчаються схеми хіміотерапії. Обговорюється ефективність БЦЖ-терапії при
пухлинах сечового міхура.
4. Обговорюються покази до хірургічного лікування доброякісних та злоякісних
захворювань сечового міхура.
5. Розглядається методика трансуретральної резекції пухлин сечового міхура.
6.Вивчаються лазерні методики видалення доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура.
7. Розглядаються варіанти відкритих оперативних втручань та покази до радикальної
цистектомії.
8. Обговорюються близькі і віддалені результати консервативного і оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
9. Заслуховуються реферати, які підготовлені студентів по темі заняття.
10. Викладач оцінює підготовку студентами рефератів, їх виступи, активність у
дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
11. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Консервативні методи лікування доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура. Покази до консервативної терапії.
2. Схеми хіміотерапії злоякісних захворювань сечового міхура.
3. Застосування БЦЖ-терапії у лікуванні пухлин сечового міхура.
4. Покази до оперативного лікування доброякісних та злоякісних захворювань
сечового міхура.
5. Трансуретральна резекція доброякісних та злоякісних захворювань сечового
міхура.
6. Лазерні методики видалення доброякісних та злоякісних захворювань сечового
міхура.
7. Варіанти відкритих оперативних втручань та проведення радикальної цистектомії.
8. Близькі і віддалені результати консервативного і оперативного лікування
доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура. Канцероспецифічне
виживання.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного,
ультразвукового, гістологічного обстежень, гістологічної класифікації та TNM правильно
обрати оптимальний вид лікування пухлини сечового міхура. Знати і володіти сучасними
методами лікування доброякісних та злоякісних захворювань сечового міхура.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка
практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних
повідомлень, аналітична дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. – Урологія, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – Атлас по мікро- і макроурології.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – Урологія, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – Нирки – лабораторні методи обстеження.
5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151-171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.

1.Тема 6. ДОБРОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРОСТАТИ. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ,
ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні захворювання простати набули за останні роки
значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів
діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких захворювань. Однією з
найросповсюдженіших доброякісних пухли простати є її аденома (доброякісна гіперплазія).
Це захворювання діагностується більш, ніж у половини чоловіків старше 50 років, 75% у
віці 60–80 років і в 90% – старше 90 років.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними захворюваннями простати.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:

5. Возіанов С.О., Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Кварт”, Львів 2009 (електронний
варіант)
додаткова:
1. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред.
Жукової М.Н. – М., 1969. – С. 151–171.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.– М., 1975.– 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.– М., 1983.– 192 с.

1.Тема 10. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЯЄЧОК ТА СТАТЕВОГО
ЧЛЕНУ. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА , КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: Доброякісні та злоякісні захворювання яєчок і статевого члену
набули за останні роки значного поширення, тому від лікарів вимагається доскональне
знання клініки, методів діагностики та лікування їх, а також знання попередження таких
захворювань.
3. Мета заняття: Навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню
хворих із доброякісними та злоякісними захворюваннями яєчок і статевого члену.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці,
прозірки, комп’ютерна презентація.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття,
домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить студентів з темою заняття, на якому
розглядаються питання доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого
члену, обґрунтовується значимість знання пухлин вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається
класифікація доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
Подається класифікація злоякісних пухлин згідно системи TNM.
3. Розглядається класифікація згідно гістологічної будови та ступеню диференціації
доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
4. Викладач інформує студентів про клінічний перебіг доброякісних та злоякісних
захворювань яєчок і статевого члену. Розглядається питання діагностики окремих
доброякісних та злоякісних пухлин яєчок і статевого члену на підставі клініко–
рентгенологічного обстеження хворого.
5. Викладач знайомить студентів з методами консервативного та оперативного
лікування доброякісних та злоякісних захворювань яєчок і статевого члену.
6. Вивчається питання метастазування злоякісних захворювань яєчок і статевого
члену.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для занять з слухачами циклу ТУ м. Рівне
«Актуальні питання урології»
Кількість навчальних годин: лекції – 6 год.
Практичні заняття – 20 год.
Семінарські заняття – 18 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 8 год.
Залік – 4 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3

Мета та завдання навчальної дисципліни:
Мета циклу: удосконалення теоретичних знань, набуття слухачем практичних навичок та вмінь з
сучасних аспектів діагностики та лікування урологічних захворювань.
Завдання: удосконалення теоретичних знань, практичних навичок та вмінь з питань діагностики та
лікування урологічних захворювань для сімейних лікарів, лікарів-хірургів та лікарів-урологів, що
працюють на дільницях чи у лікувально-профілактичних відділеннях багатопрофільних лікарень.

Тематичний план практичних занять
1.Аномалії сечостатевих органів. Аномалії нирок, верхніх та нижніх сечовивідних
шляхів, аномалії зовнішніх статевих органів. Класифікація, клінічні прояви,
діагностика, методи лікування.
2.Полікистоз, гідронефроз, нефроптоз, варикоцеле. Діагностика, методи лікування.
Аномалії розвитку чоловічих та жіночих статевих органів. Класифікація, клінічні
прояви, діагностика, методи лікування.
3. Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Клінічні
прояви. Ниркова коліка. Діагностика, диференційна діагностика, лікування.
4. Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби. Фітотерапія у
в лікуванні сечокам’яної хвороби.
5.Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби. Сучасні методики
ендоскопічних операцій при каменях нирок, сечоводів, сечового міхура.
Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія у лікуванні сечокам’яної хвороби.
6. Ушкодження нирок і сечоводів. Класифікація, клінічні прояви, діагностика та
лікування.
7. Ушкодження сечівника /уретри/ під час акушерсько-гінекологічних операцій.
Клінічні прояви. Діагностика і лікування.
8. Клінічна картина Діагностика туберкульозу сечостатевої системи.
9. Туберкульоз нирок, сечоводів, сечового міхура. Патогенез, патоморфологія,
клініка, діагностика, диференціальна діагностика
10.Злоякісні пухлини нирок, ниркових мисок, сечоводу, сечового міхура. Етіологія,
патогенез, діагностика, клініка. Скринінг та рання діагностика раку простати.
Простатспецифічний антиген роль в діагностиці раку простати.
11. Сучасні методи лікування пухлин нирок, ниркових мисок, сечоводу.
12. Сучасні методи лікування пухлин простати, сечового міхура. Сучасні методи
лікування пухлин яєчок та статевого члена.
13. Гострий та хронічний пієлонефрит. Етіопатогенез. Класифікація. Клінічні прояви
та діагностика. Лікування.
14. Цистит. Цисталгія. Уретрит. Етіопатогенез. Класифікація. Клінічні прояви та
діагностика. Лікування.
15. Гострий та хронічний простатит. Етіопатогенез, класифікація, клінічні прояви,
методи діагностики та лікування.
16. TORCH-інфекції в етіології запальних процесів чоловічої статевої сфери.
17. Нейрогенна, ендокринна імпотенція. Етіопатогенез, клінічні прояви та
діагностика. Лікування.
18. Чоловічий клімакс. Етіопатогенез, класифікація, клінічні прояви, діагностика та
лікування.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для практичних занять з слухачами циклу ТУ
«Актуальні питання урології»
Кількість навчальних годин: лекції – 6 год.
Практичні заняття – 20 год.
Семінарські заняття – 18 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 8 год.
Залік – 4 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3