Кафедра терапії №1 факультету удосконалення лікарів і провізорів заснована в 1965 році. Засновником і першим завідувачем кафедри був доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Павло Григорович Подорожний (1920 – 1999). До 1965 року викладання терапії для курсантів зі спеціалізації проходило на студентських кафедрах. Організував цю роботу створений за 10 років перед тим деканат факультету удосконалення лікарів і провізорів. Завідувач кафедри створив унікальний колектив, зібравши найдосвідченіших на той час викладачів. З 1965 по 1988 рік професор П. Г. Подорожний підготував 4 докторів і 20 кандидатів медичних наук, у тому числі з практичних лікарів, створивши найавторитетнішу в країні школу з клінічної вітамінології. Підсумком багаторічної плідної роботи колективом кафедри була видана єдина у той час в колишньому СРСР монографія «Клінічна вітамінологія» (1977 рік).

З 1988 року кафедру очолив доктор медичних наук, професор Валерій Іванович Вдовиченко (нині – професор кафедри), який є автором понад 400 наукових і навчально-методичних праць, з них 8 патентів, монографій, 15 навчальних посібників. Професор В. І. Вдовиченко підготував 2 докторів та 30 кандидатів медичних наук. Напрямки наукових досліджень: гастроентерологія – питання діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, гелікобактерної інфекції шлунково-кишкового тракту, гепатологія; клінічна вітамінологія – опрацювання наукових основ індивідуалізації лікування хворих.

З 2011 року кафедрою завідує доктор медичних наук, професор Євген Якович Скляров, який продовжує кращі традиції, закладені його попередниками. Під керівництвом професора Є. Я. Склярова підготовлено 2 докторів і 16 кандидатів медичних наук.

На кафедрі працюють авторитетні педагоги, фахівці з великим стажем наукової та практичної роботи. Викладачі кафедри постійно підвищують свій фаховий рівень, беруть участь у міжнародних та вітчизняних наукових форумах, проходять стажування в закордонних клініках. Впродовж всіх років існування кафедра займає провідні позиції в навчально-методичній роботі, розробляла «Стандарти якості роботи викладача», була опорною з впровадження в післядипломну освіту ліцензійного іспиту «Крок 3. Лікувальна справа та педіатрія». Кафедра проводить великий обсяг лікувально-консультативної роботи на клінічних базах.

З 2000 року кафедра є офіційною базою Державного експертного центру МОЗ України, на її базі проводяться клінічні випробування нових лікарських засобів.

Навчання лікарів-інтернів за спеціальностями:
«Внутрішні хвороби»
«Сімейна медицина»
«Медицина невідкладних станів»

Заняття для лікарів-інтернів суміжних спеціальностей:
«Невідкладні стани в клініці внутрішніх хвороб»

Цикли спеціалізації:
«Терапія»
«Гастроентерологія»

Цикли стажування за спеціальностями:
«Терапія»
«Гастроентерологія»
«Медицина невідкладних станів»

Цикли тематичного удосконалення:
«Вибрані питання терапії»
«Клінічна фармакологія в сучасній лікарській практиці»
«Нове в гастроентерології»
«Невідкладні стани в клініці внутрішніх хвороб»
«Основи паліативної та хоспісної медицини»

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми і має на меті перевірку засвоєння лікарями-інтернами та лікарями-курсантами навчального матеріалу. На всіх практичних заняттях застосовуються види стандартизованого контролю теоретичної підготовки та контроль засвоєння практичних навичок. Кожне практичне заняття передбачає розбір теоретичного матеріалу, індивідуальне поточне опитування, виконання лікарями-інтернами та лікарями-курсантами практичної роботи та тестування. Самостійна робота лікарів-інтернів та лікарів-курсантів оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. За підсумком усіх видів діяльності виставляється підсумкова оцінка за тему за чотирибальною шкалою.

Тестовий контроль – лікар-інтерн в системі Mіsа отримує 10 тестів, відповідає та отримує результат у балах (від 0 до 10) та відсотках (від 0 до 100).

Критерії оцінювання:

Відмінно («5») – лікар-інтерн бездоганно засвоїв теоретичний матеріал теми заняття, демонструє глибокі і всебічні знання відповідної теми, правильно, чітко, логічно і повно відповідає на всі стандартизовані питання поточної теми, включно з питаннями лекційного курсу і самостійної роботи. Тісно пов’язує теорію з практикою і правильно демонструє виконання (знання) практичних навичок. Вирішує задачі підвищеної складності, вміє узагальнювати матеріал. Правильно відповів на 9-10 тестових питань.

Добре («4») – лікар-інтерн добре засвоїв теоретичний матеріал заняття, правильно, і по суті відповідає на стандартизовані питання поточної теми, лекційного курсу і самостійної роботи. Демонструє виконання (знання) практичних навичок. Правильно використовує теоретичні знання при вирішенні практичних завдань. Вміє вирішувати легкі і середньої складності задачі. Володіє необхідними практичними навиками і прийомами їх виконання в обсязі, що перевищує необхідний мінімум. Правильно відповів щонайменше на 7-8 тестових питань.

Задовільно («3») – лікар-інтерн в основному опанував теоретичними знаннями навчальної теми, неповно, за допомогою додаткових питань, відповідає на стандартизовані питання поточної теми, лекційного курсу і самостійної роботи. Не може самостійно побудувати чітку, логічну відповідь. Під час відповіді і демонстрації практичних навичок робить помилки. Лікар-інтерн вирішує лише найлегші задачі, володіє лише обов’язковим мінімумом методів дослідження. Правильно відповів щонайменше на 5-6 тестових питань.

Незадовільно («2») – лікар-інтерн не опанував навчальний матеріал теми, не знає наукових фактів, визначень, не може дати логічну відповідь, не відповідає на додаткові запитання, не розуміє змісту матеріалу. Під час відповіді і демонстрації практичних навичок робить значні, грубі помилки. Відповів на менше, ніж 5 тестових питань.