ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Спеціалізована урологічна допомога населен­ню Львова та Львівської області почала розвивати­ся з 1928 p., коли була організована клініка уроло­гії на 15 ліжок. її очолив доктор медицини доцент Станіслав Лясковніцький.

У грудні 1939 року радянською владою цю лікарню перейменовано на 1-шу міську лікарню, а доктор Мехрер став завідувачем 35-ліжкового урологічного відділення, яке функціонувало до червня 1941 року.

10 листопада 1942 р. Львівську урологічну клініку очолив доктор медицини Тадеуш Лоренц, який став завідувачем урологічної клініки у Львові, якою керував до 20 липня 1944 року.

Від 31 червня 1944 по 30 вересня 1945 ро­ку функції керівника урологічної клініки Львівського медичного інституту виконував доктор медицини Владислав Флюнт.

Від жовтня 1945-1962 рр. урологічну клініку Львівсь­кого медичного інституту очолив М. Б. Пластунов. Який підготував 6 клінічних ординаторів і 28 лікарів-урологів для роботи у Львові й області. Опублікував 35 наукових праць.

З 1962 по 1973 рік Зенона Яківна Коренькова завідувала курсом урології і керувала урологічною клінікою, будучи одночасно головою Обласного товариства урологів та членом правління Українського товариства урологів. Автор 63-х наукових праць. Під її керівництвом клініка продовжувала працювати над питаннями хірургічного лі­кування аденоми простати, гідронефрозів. Вивчали питання функціонального стану наднирникових залоз у важких урологічних хворих, при гострих хірургічних захворю­ваннях, комплексного лікування онкологічних хворих, сечокам’яної хвороби, анома­лій розвитку тощо. Запроваджено у клініку такі нові методи дослідження, як лімфо-, ангіо-, везикулографія та інші. Під час її завідування двоє практичних лікарів захи­стили кандидатські дисертації Багато зробила для становлення до­центського курсу, а згодом — кафедри урології.

28 липня 1973 року на базі доцентського курсу організовано кафедру урології Львівського медін­ституту під керівництвом доктора медичних наук професора Боржієвського Ц. К.. У жовтні 2001 року професор Боржієвський Ц. К.  залишив завідування кафедрою, продовжуючи пра­цювати професором кафедри урології.

З 2001 року до 2019 року завідував кафедрою Борис Юрій Богданович.

На заві­дування кафедрою обрали д.м.н., професора Боржієвського Андрія Цезаровича.

Воробець Дмитро Зіновійович д.м.н., професор, відповідальний за наукову роботу,
https://scholar.google.com.ua/citations?user=BkEXv1YAAAAJ&hl=uk

Мицик Юліан Олегович д.м.н., професор,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=hxeLSTkAAAAJ&hl=en

Пасічник Сергій Миколайович д.м.н., професор, завуч кафедри,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=jb4No28AAAAJ&hl=uk

Вітковський Володимир Франкович к.м.н., доцент,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=kc7eCK4AAAAJ&hl=uk

Дмитрієнко Володимир Васильович к.м.н., доцент – профорг,
https://scholar.google.com.ua/citations?user=_O_6–4AAAAJ&hl=uk

Личковський Олександр Едуардович к.м.н., доцент, відповідальний за лікувальну роботу,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=27zbsiIAAAAJ&hl=uk

Шеремета Роман Зіновійович к.м.н., доцент,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=jleFEWYAAAAJ&hl=uk

Боржієвський Олександр Анатолійович к.м.н., асистент, відповідальний за англомовних студентів,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=SW4UFLAAAAAJ&hl=uk

Воробець Микола Зіновійович д-р. філософ., асистент, відповідальний за систему MISA, відповідальний за студентський гурток,

https://scholar.google.com/citations?hl=uk&user=xzEyHDkAAAAJ&view_op=list_works&gmla=AOAOcb1m91IMmJq3Z9gVXa6dexyRp4SgtSz0ExJPAmo7ppTrJAnII6XvJtjUkaiSn16KOLQKgkX5FgG7ZBglPFRrBkbtMexeuNFA44O8fyXFqQ

Загоруйко Роман Ростиславович к.м.н., асистент, відповідальний за пожежну безпеку,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=cGDyo98AAAAJ&hl=uk

Наконечний Йосиф Андрійович д-р. філософ., асистент, секретар кафедри, матеріально відповідальний,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=K57_OgMAAAAJ&hl=uk

Чапля Микола Миколайович к.м.н., асистент, відповідальний за методичну роботу, відповідальний за україномовних студентів,

https://scholar.google.com.ua/citations?user=c9K_SqoAAAAJ&hl=uk

Кобільник Юрій Степанович асистент кафедри
https://scholar.google.com.ua/citations?user=pen75lAAAAAJ&hl=uk

Федевич Олег Степанович аспірант кафедри
https://scholar.google.com.ua/citations?user=rmaUBuoAAAAJ&hl=uk&oi=ao

Копанько Тарас Андрійович аспірант кафедри

Бодлак Святослав Ігорович старший лаборант

Гайдук Катерина Миколаївна старший лаборант

Федевич Віталій Степанович к.м.н., старший лаборант

Положення

Навчальна програма:

«Урологія»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 222 «Медицина»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

Коротка анотація до курсу:

«Урологія» є клінічною дисципліною, під час вивчення якої відбувається засвоєння

студентами базових теоретичних знань з питань організації урологічної допомоги в

умовах стаціонару чи поліклініки, з питань діагностики та лікування інфекційно-запальних

захворювань, онкологічних захворювань, травм органів сечової та чоловічої статевої

системи, невідкладної допомоги при гострих урологічних станах, догляду за хворими з

урологічною патологією, тощо. Засвоєння теоретичного матеріалу супроводжується

набуттям відповідних інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Предметом

вивчення навчальної дисципліни «урологія» є: анатомічні та фізіологічні особливостей

органів сечової та чоловічої статевої системи; методологія обстеження хірургічного

хворого; етіологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика та метафілактика

урологічних захворювань; невідкладна медична допомога при ургентних урологічних

станах; клініка, діагностика, лікування травматичних пошкоджень органів сечової та

чоловічої статевої системи;

Мета і цілі курсу:

1.      Мета курсу.

Метою викладання навчальної дисципліни «Урологія» є оволодіння методами

діагностики, лікування та профілактики хвороб органів сечової і чоловічої статевої

системи і насамперед тих , які мають найбільш широке розповсюдження.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «урологія» студент повинен

Знати:

– клінічну анатомію, фізіологію та методи дослідження органів сечової та чоловічої

статевої системи;

– етіологічні та патогенетичні фактори захворювань органів сечової і чоловічої

статевої системи;

Вміти:

– ставити попередній діагноз найбільш розповсюджених урологічних захворювань;

– визначати тактику лікування хворого при найбільш розповсюджених хворобах

органів сечової і чоловічої статевої системи;

– діагностувати та надавати невідкладну медичну допомогу хворим з урологічною

патологією;

– використовувати основні принципи профілактики урологічних захворювань.

2.      Цілі навчання.

Засвоєння основних заходів, необхідних для надання медичної допомоги пацієнтам з урологічною патологією, а саме – пояснювати анатомічні особливості будови органів сечової і чоловічої статевої системи; аналізувати особливості клінічного перебігу аномалій розвитку органів сечової і чоловічої статевої системи; аналізувати та інтерпретувати результати клінічних та лабораторних методів дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура, сечівника та чоловічих статевих органів; оцінювати результати рентгенологічних, радіонуклідних, томографічних і ультрахвукових досліджень; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи; оволодіти методикою цистоскопіі, уретроскопії, уретероскопії, пієлоскопії, катетеризації сечоводів, постановки сечовідного стента; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи; оцінювати прогноз щодо одужання та відновлення функцій у хворих з урологічною патолгією; вміти надавати невідкладу допомогу при гострих урологічних станах.

Детальніше

Навчальна програма:

«Урологія з особливостями дитячого віку»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 228 «Педіатрія»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

Коротка анотація до курсу:

«Урологія з особливостями дитячого віку» є клінічною дисципліною, під час вивчення якої відбувається засвоєння

студентами базових теоретичних знань з питань організації урологічної допомоги в

умовах стаціонару чи поліклініки, з питань діагностики та лікування інфекційно-запальних

захворювань, онкологічних захворювань, травм органів сечової та чоловічої статевої

системи, невідкладної допомоги при гострих урологічних станах, догляду за хворими з

урологічною патологією, тощо. Засвоєння теоретичного матеріалу супроводжується

набуттям відповідних інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Предметом

вивчення навчальної дисципліни «урологія» є: анатомічні та фізіологічні особливостей

органів сечової та чоловічої статевої системи; методологія обстеження хірургічного

хворого; етіологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика та метафілактика

урологічних захворювань; невідкладна медична допомога при ургентних урологічних

станах; клініка, діагностика, лікування травматичних пошкоджень органів сечової та

чоловічої статевої системи;

Мета і цілі курсу

1. Мета курсу.

Метою викладання навчальної дисципліни «Урологія з особливостями дитячого віку» є оволодіння методами

діагностики, лікування та профілактики хвороб органів сечової і чоловічої статевої

системи і насамперед тих , які мають найбільш широке розповсюдження.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «урологія з особливостями дитячого віку» студент повинен

Знати:

– клінічну анатомію, фізіологію та методи дослідження органів сечової та чоловічої

статевої системи;

– етіологічні та патогенетичні фактори захворювань органів сечової і чоловічої

статевої системи;

Вміти:

– ставити попередній діагноз найбільш розповсюджених урологічних захворювань;

– визначати тактику лікування хворого при найбільш розповсюджених хворобах

органів сечової і чоловічої статевої системи;

– діагностувати та надавати невідкладну медичну допомогу хворим з урологічною

патологією;

– використовувати основні принципи профілактики урологічних захворювань.

2. Цілі навчання.

Засвоєння основних заходів, необхідних для надання медичної допомоги пацієнтам з урологічною патологією, а саме – пояснювати анатомічні особливості будови органів сечової і чоловічої статевої системи; аналізувати особливості клінічного перебігу аномалій розвитку органів сечової і чоловічої статевої системи; аналізувати та інтерпретувати результати клінічних та лабораторних методів дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура, сечівника та чоловічих статевих органів; оцінювати результати рентгенологічних, радіонуклідних, томографічних і ультразвукових досліджень; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи; оволодіти методикою цистоскопії, уретроскопії, уретероскопії, пієлоскопії, катетеризації сечоводів, постановки сечовідного стента; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи; оцінювати прогноз щодо одужання та відновлення функцій у хворих з урологічною патолгією; вміти надавати невідкладу допомогу при гострих урологічних станах.

Детальніше

Навчальна програма:

«Онкоурологія»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 222 «Медицина»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

Коротка анотація до курсу:

«Онкоурологія» є вибірковою клінічною дисципліною, під час вивчення якої відбувається засвоєння студентами базових теоретичних знань з питань організації онкоурологічної допомоги в умовах стаціонару чи поліклініки, з питань діагностики та лікування онкологічних захворювань органів сечової та чоловічої статевої системи, невідкладної допомоги при гострих онкоурологічних станах, догляду за онкохворими з урологічною патологією, тощо. Засвоєння теоретичного матеріалу супроводжується набуттям відповідних інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Предметом вивчення навчальної дисципліни «онкоурологія» є: ряд особливостей клінічного перебігу онкоурологічних захворювань; методологія обстеження хірургічного хворого; етіологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика онкоурологічних захворювань; невідкладна медична допомога при ургентних урологічних станах онкохворих

Мета і цілі курсу

1. Мета курсу.

Метою викладання навчальної дисципліни курс за вибором «Онкоурологія» є оволодіння методами діагностики, лікування та профілактики онкологічних захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи і насамперед тих , які мають найбільш широке розповсюдження. У результаті вивчення навчальної дисципліни «онкоурологія» студент повинен

Знати:

– клінічну анатомію, фізіологію та методи дослідження органів сечової та чоловічої

статевої системи;

– етіологічні та патогенетичні фактори онкологічних захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи;

Вміти:

– ставити попередній діагноз онкоурологічних захворювань;

– визначати тактику лікування хворого при найбільш розповсюджених онкологічних хворобах органів сечової і чоловічої статевої системи;

– діагностувати та надавати невідкладну медичну допомогу хворим з онкоурологічною

патологією;

– використовувати основні принципи профілактики онкоурологічних захворювань.

2. Цілі навчання.

Засвоєння основних заходів, необхідних для надання медичної допомоги пацієнтам з онкоурологічною патологією, а саме – володіти методами скринінгу онкопатологій органів сечової і чоловічої статевої системи; аналізувати особливості клінічного перебігу онкопатологій органів сечової і чоловічої статевої системи; аналізувати та інтерпретувати результати клінічних та лабораторних методів дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура, сечівника та чоловічих статевих органів; оцінювати результати рентгенологічних, радіонуклідних, томографічних і ультразвукових досліджень; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів онкологічних захворювань органів сечової і чоловічої статевої системи; оцінювати прогноз щодо одужання/виживаності та відновлення функцій у хворих з онкоурологічною патологією; вміти надавати невідкладну допомогу пацієнтам з онкоурологічною патологією.

Детальніше

Навчальна програма:

«Андроурологія»

Галузь знань 22 «Охорона здоров’я»

Спеціальність 222 «Медицина»

Кваліфікація освітня «Магістр

медицини», денна форма

Коротка анотація до курсу:

«Андроурологія» є вибірковою клінічною дисципліною, під час вивчення якої відбувається засвоєння студентами базових теоретичних знань з питань організації андроурологічної допомоги в умовах стаціонару чи поліклініки, з питань діагностики та лікування андроурологічних захворювань, невідкладної допомоги при гострих андроурологічних станах, догляду за хворими з андроурологічною патологією, тощо. Засвоєння теоретичного матеріалу супроводжується набуттям відповідних інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Предметом вивчення навчальної дисципліни «андроурологія» є: ряд особливостей клінічного перебігу андроурологічних захворювань; методологія обстеження хірургічного хворого; етіологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика андроурологічних захворювань; невідкладна медична допомога при ургентних андроурологічних станах.

Мета і цілі курсу

1. Мета курсу.

Метою викладання навчальної дисципліни «Андроурологія» є оволодіння методами

діагностики, лікування та профілактики хвороб чоловічої статевої

системи і насамперед тих , які мають найбільш широке розповсюдження.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «андроурологія» студент повинен

Знати:

– клінічну анатомію, фізіологію та методи дослідження органів чоловічої

статевої системи;

– етіологічні та патогенетичні фактори захворювань органів чоловічої

статевої системи;

Вміти:

– ставити попередній діагноз найбільш розповсюджених андроурологічних захворювань;

– визначати тактику лікування хворого при найбільш розповсюджених хворобах

органів чоловічої статевої системи;

– діагностувати та надавати невідкладну медичну допомогу хворим з андроурологічною патологією;

– використовувати основні принципи профілактики андроурологічних захворювань.

2. Цілі навчання.

Засвоєння основних заходів, необхідних для надання медичної допомоги пацієнтам з андроурологічною патологією, а саме – пояснювати анатомічні особливості будови органів чоловічої статевої системи; аналізувати особливості клінічного перебігу аномалій розвитку органів чоловічої статевої системи; аналізувати та інтерпретувати результати клінічних та лабораторних методів дослідження чоловічих статевих органів; оцінювати результати генетичних, рентгенологічних, радіонуклідних, томографічних і ультразвукових досліджень; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів захворювань органів чоловічої статевої системи; створювати диференційно-діагностичні критерії основних клінічних проявів захворювань органів чоловічої статевої системи; оцінювати прогноз щодо одужання та відновлення функцій у хворих з андроурологічною патолгією; вміти надавати невідкладу допомогу при гострих андроурологічних станах.

Тематика та зміст курсу

Детальніше

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для практичних занять з слухачами циклу ТУ м. Хмельницький
«Ендоурологія. Сучасні методи лікування сечокам`яної хвороби»

лекції – 6 год.
семінарські заняття – 18 год.
практичні заняття – 20 год.
самостійна робота – 34 год.
додаткові програми – 8 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3,0

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань лікарів-урологів з питань
сучасної діагностики та лікування сечокам’яної хвороби, методики її
діагностики, лікування, профілактики та метафілактики. Ознайомитися з
ендоскопічними методами лікування сечокам’яної хвороби.

Перелік питань, якими повинен володіти лікар-уролог по закінченні
циклу тематичного удосконалення з урології:
1) Причини виникнення та механізм розвитку сечокам’яної хвороби.
2) Клінічна симптоматика при каменях нирок, сечоводів, сечового міхура,
передміхурової залози, сечівника.
3) Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
4) Диференційна діагностика та тактика лікування ниркової коліки.
5) Консервативні та хірургічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
6) Лікування кораловидних каменів нирок.
7) Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
8) Етіологія, патогенез, діагностика, лікування і профілактика запальних
ускладнень сечокам’яної хвороби.
9) Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
10) Профілактика та метафілактика сечокам’яної хвороби.

План лекційного курсу:
Лекція № 1 – Сечокам’яна хвороба – етіологія, патогенез, клініка, діагностика.
Лекція № 2 – Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Лекція № 3 – Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Лекція № 4 – Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Лекція № 5 – Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Лекція № 6 – Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Лекція № 7 – Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Лекція № 8 – Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.

Додаткові програми:
1. Спеціальна військова підготовка 2 год.
2. Основи раціональної фармакотерапії 2 год.
3. Медичне і фармацевтичне право 2 год.
4. Новітні інформаційні технології в медицині та фармації 2 год.
Разом 8 год.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема: Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної хвороби.
Сечокам’яна хвороба – етіологічні чинники розвитку. Значення змін у pH сечі
у розвитку сечокам’яної хвороби. Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної
хвороби. Поняття та причини цистинурії, гліцинурії, ксантинурії, оксалурії, уратурії
генералізованої аміноацидурії, галактоземії, фруктоземії. Нирковий тубулярний
ацидоз, як причина розвитку сечокам’яної хвороби. Аномалії сечовивідних шляхів у
розвитку сечокам’яної хвороби. Інші причини сечокам’яної хвороби – процеси, що
зумовлюють обтурацію сечових шляхів, нейрогенні захворювання (дискінезії)
сечових шляхів, запальні й паразитарні ураження сечових шляхів, сторонні тіла в
сечових шляхах, травми, кліматичні й географічні чинники, порушення харчування,
вітамінного балансу.
Хімічний склад каменів – камені з оксалатів кальцію, фосфатні камені
(фосфати), фосфатно-магнієві та карбонатні (карбонати) камені, урати, цистинові,
холестеринові камені, білкові камені. Значення величини, форми та локалізації
каменя. Патоморфологія. Зміни в нирках при сечокам’яній хворобі. Розширення
чашечково-мискової системи, запальні зміни.
Клінічна картина. Основні симптоми сечокам’яної хвороби. Біль, анурія,
гематурія. Клінічний перебіг захворювання. Гостра недостатність нирок при
сечокам’яниій хворобі. Діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі.
Загальноклінічні дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні
методи дослідження. Диференціальна діагностика.
Тема: Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
Сучасні діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі. Загально клінічні
методи дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні методи
дослідження. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна уретеропієлографія.
Ретроградна пневмо- і пієлографія. Методика введення рентген контрастної
речовини. Основи дешифровки рентгенологічного знімку при діагностиці
сечокам’яної хвороби. Ультразвукове сканування нирок та сечового міхура.
Сканографія і сцинтиграфія. Комп’ютерна томографія – покази до застосування.
Хромоцистоскопія. Ниркова ангіографія.
Тема: Ниркова коліка. Діагностика, диференційна діагностика, тактика
лікування.
Етіологія і патогенез ниркової коліки. Клінічні прояви ниркової коліки. Точки
іррадіації болю. Основні діагностичні методи. Зміни в загальному аналізі сечі та
крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при нирковій коліці. Диференційна
діагностика ниркової коліці із: гострим апендицитом, гострим процесом у черевній
порожнині, гострою непрохідністю кишок, гострим холециститом, гострим
панкреатитом, проривом виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульозом
нирки і сечовода, тазовим флеболітом.
Тактика лікування при нирковій коліці. Методи знеболення. Покази до
катетеризації сечоводу. Методика новокаїнової блокади сім’яного канатика у
чоловіків. Покази до оперативного втручання. Профілактика рецидивів ниркової
коліки.
Тема: Камені нирок, сучасні методи лікування.
Сучасні методи лікування каменів нирок. Вибір тактики лікування каменів
нирок враховуючи їхній хімічний склад, розмір і локалізацію. Методи знеболення
при больовому синдромі. Стимуляція діурезу. Літолітична терапія при лікування
каменів нирок. Основні групи препаратів. Методи подрібнення каменів.
Екстракорпоральна шокохвильова літотрипсія – покази та методика виконання.
Перкутанна ультразвукова літотрипсія. Оперативне лікування при каменях нирок.
Показання до відкритої операції. Органозберігаючі операції – видалення каменя,
резекція нирки. Доступи до нирки: Федоровим, Бергманом-Ізраелем,
задньолатеральний, задньомедіальний, міжм’язовий, задній косопоперечний з
пересіканням широкого м’яза спини, передній міжм’язовий за Погорєлком. Методи
профілактики і метафілактики каменів нирок.
Тема: Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Основні клінічні прояви каменів сечоводів. Клінічний перебіг захворювання.
Точки іррадіації болю. Методи знеболення при больовому синдромі. Диференційна
діагностика каменів сечоводів. Сучасні діагностичні методи. Зміни в загальному
аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при каменях
сечоводів. Комп’ютерна томографія – покази до виконання. Тактика лікування.
Медикаментозна терапія – стимуляція діурезу, протибольова, спазмолітична,
протизапальна, літолітична. Методи видалення та подрібнення каменів. Покази до
хірургічного лікування. Методика уретеролітотомії, можливі ускладнення.
Застосування екстракорпоральної шокохвильової та перкутанної ультразвукової
літотрипсії. Профілактика виникнення каменів сечоводів.
Тема: Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Етіологія та патогенез камені сечового міхура. Сучасна класифікація. Клінічна
картина та перебіг захворювання. Методи діагностики каменів сечового міхура –
цистоскопія, ультрасонографія, рентгенографія, цистографія, пневмо-цистографія.
Диференційна діагностика із цистиом, доброякісною гіперплазією простати,
звуженням сечівника. Методи лікування. Оперативні методи видалення конкременту
– літотрипсія, покази, хід операції. Ведення хворого у післяопераційному періоді.
Лікування гострого запального процесу спричиненого каменем сечового міхура.
Методи ліквідації каменів дивертикула сечового міхура. Профілактика виникнення
каменів сечового міхура.
Тема: Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Етіологія та патогенез каменів передміхурової залози та сечівника. Переважна
локалізація каменів. Клінічні прояви захворювання. Вплив каменів передміхурової
залози на статеву функцію чоловіків. Сучасні методи діагностики каменів
передміхурової залози та сечівника. Загально клінічні методи обстеження. Пальцеве
ректальне дослідження. Ультрасонографічна та рентгенографічна картина.
Консервативні і оперативні методи лікування. Лікування гострих запальних процесів
викликаних каменем – простатиту та уретриту. Профілактика виникнення каменів
сечового міхура.
Тема: Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Причини та механізм розвитку запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Класифікація. Основні клінічні прояви та перебіг. Залежність розвитку запального
ускладнення від локалізації каменю. Основні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Бактеріологічне дослідження сечі та
антибіотикограма. Ультразвуковий, рентгенологічний, радіонуклідні методи
дослідження. Покази до виконання комп’ютерної томографії. Тактика лікування,
основні групи препаратів. Сучасні схеми протизапальної терапії. Оперативне
лікування гострих запальних процесів – паранефрит, піонефроз, абсцес, карбункул
нирки. Профілактика запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Тема: Калькульозний пієлонефрит як ускладнення сечокам’яної хвороби.
Принципи діагностики і лікування.
Етіопатогенез калькульозного пієлонефриту. Кореляція розмірів конкременту
та часу його перебування в нирковій мисці із розвитком калькульозного
пієлонефриту. Клінічна картина та перебіг захворювання. Діагностика. Патологічні
зміни в загальному аналізі сечі та крові. Застосування ультразвукового,
рентгенологічного, радіонуклідного методів дослідження. Комп’ютерна томографія.
Тактика лікування, основні групи препаратів. Поетапні схеми терапії. Оперативне
лікування гострих калькульозного пієлонефриту. Профілактика калькульозного
пієлонефриту.
Тема: Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Механізм та причини виникнення кораловидних каменів нирок. Класифікація
кораловидних каменів. Клінічні прояви. Сучасні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при
кораловидних каменях нирок. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна
уретеропієлографія. Диференційна діагностика. Тактика лікування при
кораловидних каменях нирок. Покази до оперативного лікування. Доступи до нирки.
Пієлолітотомія – хід оперативного втручання. Види нефротомій. Ліквідація
запального процесу в післяопераційному періоді. Профілактика виникнення
кораловидних каменів нирок.
Тема: Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Сучасні консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби. Лікування
больового синдрому. Спазмолітична терапія. Методика новокаїнової блокади
сім’яного канатика у чоловіків. Принципи підвищення діурезу. Фітопрепарати та
настої сечогінних засобів. Літолітична терапія. Основні групи препаратів. Покази та
методи підлужнення сечі. Протизапальна терапія при розвитку запальних
ускладнень. Значення дієтотерапії у лікуванні сечокам’яної хвороби. Дієта у
залежності від хімічного складу каменю. Слабомінералізовані води. Покази до
оперативного втручання при неефективності консервативної терапії.
Тема: Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби у сучасному лікуванні
сечокам’яної хвороби. Покази до застосування ендоскопічного оперативного
втручання. Види ендоскопічних операцій. Необхідне технічне забезпечення для
виконання ендоскопічного втручання. Види доступів до нирки та сечоводу. Хід
операції при видаленні каменю нирки. Можливі труднощі та ускладнення операції.
Метод ендоскопічного видалення каменів сечоводу – хід операції, ускладнення.
Технічні особливості, труднощі та переваги ендоскопічних оперативних втручань
при сечокам’яній хворобі. Профілактика та лікування ускладнень.
Тема: Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби.
Оперативні доступи.
Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби. Покази до
оперативного втручання на нирці з приводу сечокам’яної хвороби. Доступи до нирки:
Федоровим, Бергманом-Ізраелем, задньолатеральний, задньомедіальний,
міжм’язовий, задній косопоперечний з пересіканням широкого м’яза спини, передній
міжм’язовий за Погорєлком. Методика та хід виконання операції. Можливі
ускладнення та їх профілактика і лікування. Покази до оперативного втручання на
сечоводах при лікуванні сечокам’яної хвороби. Доступи до сечоводів:
позаочеревинні, черезочеревинні та комбіновані. Доступи за Федоровим, Цулукідзе,
Дерев’янко, Пироговим. Хід оперативного втручання. Лікування післяопераційних
ускладнень. Ведення хворих в післяопераційному періоді.
Тема: Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
Принципи санаторно-курортного лікування при сечокам’яній хворобі. Методи
підвищення діурезу та виведення солей з організму. Режим перебування хворих на
санаторно-курортному лікуванні сечокам’яної хвороби. Значення дієти у лікуванні
сечокам’яної хвороби. Слабомінералізовані води: Єсентуки, Нафтуся, Саїрме,
Смирновська, Слав’яновська, Боржомі, Доломітний нарзан, Арзні. Фізіопроцедури
при лікуванні сечокам’яної хвороби. Принципи профілактики рецидиву сечокам’яної
хвороби, а також больового синдрому. Терапевтичний ефект перебування хворих з
сечокам’яною хворобою на санаторно-курортному лікуванні.
Тема: Профілактика і метафілактика сечокам’яної хвороби.
Комплекс реабілітаційних заходів щодо запобігання розвитку сечокам’яної
хвороби: лікування порушень обміну, які зумовлюють утворення каменів; боротьба
з інфекцією сечових шляхів (призначення тривалої цілеспрямованої
антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікрофлори сечі); ліквідація
порушень систем зсідання і протизсідання крові, ліпідного, білкового та
вуглеводного обмінів тощо; підтримування відносної густини сечі на необхідному
рівні; зменшення концентрації солей у сечі, підвищення їх розчинності і посилення
виведення з організму (з урахуванням функції нирок, рН сечі, хімічного складу
каменя, віку хворого, стану інших органів і систем тощо); санаторно-курортне
лікування; працевлаштування хворих на хронічну недостатність нирок. Важливість
диспансерного нагляду хворих на сечокам’яну хворобу.

Детальніше

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Тематичного удосконалення за темою
«Ендоурологія. Сучасні методи лікування сечокам`яної хвороби. Неспецифічні
запальні захворювання. Діагностика та лікування.»
лекції – 6 год.
семінарські заняття – 18 год.
практичні заняття – 20 год.
самостійна робота – 34 год.
додаткові програми – 8 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3,0

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань лікарів-урологів з питань
сучасної діагностики та лікування сечокам’яної хвороби, методики її
діагностики, лікування, профілактики та метафілактики. Ознайомитися з
ендоскопічними методами лікування сечокам’яної хвороби.

Перелік питань, якими повинен володіти лікар-уролог по закінченні
циклу тематичного удосконалення з урології:
1) Причини виникнення та механізм розвитку сечокам’яної хвороби.
2) Клінічна симптоматика при каменях нирок, сечоводів, сечового міхура,
передміхурової залози, сечівника.
3) Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
4) Диференційна діагностика та тактика лікування ниркової коліки.
5) Консервативні та хірургічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
6) Лікування кораловидних каменів нирок.
7) Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
8) Етіологія, патогенез, діагностика, лікування і профілактика запальних
ускладнень сечокам’яної хвороби.
9) Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
10) Профілактика та метафілактика сечокам’яної хвороби.

План лекційного курсу:
Лекція № 1 – Сечокам’яна хвороба – етіологія, патогенез, клініка, діагностика.
Лекція № 2 – Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Лекція № 3 – Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Лекція № 4 – Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Лекція № 5 – Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Лекція № 6 – Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Лекція № 7 – Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Лекція № 8 – Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.

Додаткові програми:
1. Спеціальна військова підготовка 2 год.
2. Основи раціональної фармакотерапії 2 год.
3. Медичне і фармацевтичне право 2 год.
4. Новітні інформаційні технології в медицині та фармації 2 год.
Разом 8 год.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема: Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної хвороби.
Сечокам’яна хвороба – етіологічні чинники розвитку. Значення змін у pH сечі
у розвитку сечокам’яної хвороби. Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної
хвороби. Поняття та причини цистинурії, гліцинурії, ксантинурії, оксалурії, уратурії
генералізованої аміноацидурії, галактоземії, фруктоземії. Нирковий тубулярний
ацидоз, як причина розвитку сечокам’яної хвороби. Аномалії сечовивідних шляхів у
розвитку сечокам’яної хвороби. Інші причини сечокам’яної хвороби – процеси, що
зумовлюють обтурацію сечових шляхів, нейрогенні захворювання (дискінезії)
сечових шляхів, запальні й паразитарні ураження сечових шляхів, сторонні тіла в
сечових шляхах, травми, кліматичні й географічні чинники, порушення харчування,
вітамінного балансу.
Хімічний склад каменів – камені з оксалатів кальцію, фосфатні камені
(фосфати), фосфатно-магнієві та карбонатні (карбонати) камені, урати, цистинові,
холестеринові камені, білкові камені. Значення величини, форми та локалізації
каменя. Патоморфологія. Зміни в нирках при сечокам’яній хворобі. Розширення
чашечково-мискової системи, запальні зміни.
Клінічна картина. Основні симптоми сечокам’яної хвороби. Біль, анурія,
гематурія. Клінічний перебіг захворювання. Гостра недостатність нирок при
сечокам’яниій хворобі. Діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі.
Загальноклінічні дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні
методи дослідження. Диференціальна діагностика.
Тема: Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
Сучасні діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі. Загально клінічні
методи дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні методи
дослідження. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна уретеропієлографія.
Ретроградна пневмо- і пієлографія. Методика введення рентген контрастної
речовини. Основи дешифровки рентгенологічного знімку при діагностиці
сечокам’яної хвороби. Ультразвукове сканування нирок та сечового міхура.
Сканографія і сцинтиграфія. Комп’ютерна томографія – покази до застосування.
Хромоцистоскопія. Ниркова ангіографія.
Тема: Ниркова коліка. Діагностика, диференційна діагностика, тактика
лікування.
Етіологія і патогенез ниркової коліки. Клінічні прояви ниркової коліки. Точки
іррадіації болю. Основні діагностичні методи. Зміни в загальному аналізі сечі та
крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при нирковій коліці. Диференційна
діагностика ниркової коліці із: гострим апендицитом, гострим процесом у черевній
порожнині, гострою непрохідністю кишок, гострим холециститом, гострим
панкреатитом, проривом виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульозом
нирки і сечовода, тазовим флеболітом.
Тактика лікування при нирковій коліці. Методи знеболення. Покази до
катетеризації сечоводу. Методика новокаїнової блокади сім’яного канатика у
чоловіків. Покази до оперативного втручання. Профілактика рецидивів ниркової
коліки.
Тема: Камені нирок, сучасні методи лікування.
Сучасні методи лікування каменів нирок. Вибір тактики лікування каменів
нирок враховуючи їхній хімічний склад, розмір і локалізацію. Методи знеболення
при больовому синдромі. Стимуляція діурезу. Літолітична терапія при лікування
каменів нирок. Основні групи препаратів. Методи подрібнення каменів.
Екстракорпоральна шокохвильова літотрипсія – покази та методика виконання.
Перкутанна ультразвукова літотрипсія. Оперативне лікування при каменях нирок.
Показання до відкритої операції. Органозберігаючі операції – видалення каменя,
резекція нирки. Доступи до нирки: Федоровим, Бергманом-Ізраелем,
задньолатеральний, задньомедіальний, міжм’язовий, задній косопоперечний з
пересіканням широкого м’яза спини, передній міжм’язовий за Погорєлком. Методи
профілактики і метафілактики каменів нирок.
Тема: Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Основні клінічні прояви каменів сечоводів. Клінічний перебіг захворювання.
Точки іррадіації болю. Методи знеболення при больовому синдромі. Диференційна
діагностика каменів сечоводів. Сучасні діагностичні методи. Зміни в загальному
аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при каменях
сечоводів. Комп’ютерна томографія – покази до виконання. Тактика лікування.
Медикаментозна терапія – стимуляція діурезу, протибольова, спазмолітична,
протизапальна, літолітична. Методи видалення та подрібнення каменів. Покази до
хірургічного лікування. Методика уретеролітотомії, можливі ускладнення.
Застосування екстракорпоральної шокохвильової та перкутанної ультразвукової
літотрипсії. Профілактика виникнення каменів сечоводів.
Тема: Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Етіологія та патогенез камені сечового міхура. Сучасна класифікація. Клінічна
картина та перебіг захворювання. Методи діагностики каменів сечового міхура –
цистоскопія, ультрасонографія, рентгенографія, цистографія, пневмо-цистографія.
Диференційна діагностика із цистиом, доброякісною гіперплазією простати,
звуженням сечівника. Методи лікування. Оперативні методи видалення конкременту
– літотрипсія, покази, хід операції. Ведення хворого у післяопераційному періоді.
Лікування гострого запального процесу спричиненого каменем сечового міхура.
Методи ліквідації каменів дивертикула сечового міхура. Профілактика виникнення
каменів сечового міхура.
Тема: Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Етіологія та патогенез каменів передміхурової залози та сечівника. Переважна
локалізація каменів. Клінічні прояви захворювання. Вплив каменів передміхурової
залози на статеву функцію чоловіків. Сучасні методи діагностики каменів
передміхурової залози та сечівника. Загально клінічні методи обстеження. Пальцеве
ректальне дослідження. Ультрасонографічна та рентгенографічна картина.
Консервативні і оперативні методи лікування. Лікування гострих запальних процесів
викликаних каменем – простатиту та уретриту. Профілактика виникнення каменів
сечового міхура.
Тема: Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Причини та механізм розвитку запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Класифікація. Основні клінічні прояви та перебіг. Залежність розвитку запального
ускладнення від локалізації каменю. Основні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Бактеріологічне дослідження сечі та
антибіотикограма. Ультразвуковий, рентгенологічний, радіонуклідні методи
дослідження. Покази до виконання комп’ютерної томографії. Тактика лікування,
основні групи препаратів. Сучасні схеми протизапальної терапії. Оперативне
лікування гострих запальних процесів – паранефрит, піонефроз, абсцес, карбункул
нирки. Профілактика запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Тема: Калькульозний пієлонефрит як ускладнення сечокам’яної хвороби.
Принципи діагностики і лікування.
Етіопатогенез калькульозного пієлонефриту. Кореляція розмірів конкременту
та часу його перебування в нирковій мисці із розвитком калькульозного
пієлонефриту. Клінічна картина та перебіг захворювання. Діагностика. Патологічні
зміни в загальному аналізі сечі та крові. Застосування ультразвукового,
рентгенологічного, радіонуклідного методів дослідження. Комп’ютерна томографія.
Тактика лікування, основні групи препаратів. Поетапні схеми терапії. Оперативне
лікування гострих калькульозного пієлонефриту. Профілактика калькульозного
пієлонефриту.
Тема: Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Механізм та причини виникнення кораловидних каменів нирок. Класифікація
кораловидних каменів. Клінічні прояви. Сучасні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при
кораловидних каменях нирок. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна
уретеропієлографія. Диференційна діагностика. Тактика лікування при
кораловидних каменях нирок. Покази до оперативного лікування. Доступи до нирки.
Пієлолітотомія – хід оперативного втручання. Види нефротомій. Ліквідація
запального процесу в післяопераційному періоді. Профілактика виникнення
кораловидних каменів нирок.
Тема: Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Сучасні консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби. Лікування
больового синдрому. Спазмолітична терапія. Методика новокаїнової блокади
сім’яного канатика у чоловіків. Принципи підвищення діурезу. Фітопрепарати та
настої сечогінних засобів. Літолітична терапія. Основні групи препаратів. Покази та
методи підлужнення сечі. Протизапальна терапія при розвитку запальних
ускладнень. Значення дієтотерапії у лікуванні сечокам’яної хвороби. Дієта у
залежності від хімічного складу каменю. Слабомінералізовані води. Покази до
оперативного втручання при неефективності консервативної терапії.
Тема: Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби у сучасному лікуванні
сечокам’яної хвороби. Покази до застосування ендоскопічного оперативного
втручання. Види ендоскопічних операцій. Необхідне технічне забезпечення для
виконання ендоскопічного втручання. Види доступів до нирки та сечоводу. Хід
операції при видаленні каменю нирки. Можливі труднощі та ускладнення операції.
Метод ендоскопічного видалення каменів сечоводу – хід операції, ускладнення.
Технічні особливості, труднощі та переваги ендоскопічних оперативних втручань
при сечокам’яній хворобі. Профілактика та лікування ускладнень.
Тема: Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби.
Оперативні доступи.
Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби. Покази до
оперативного втручання на нирці з приводу сечокам’яної хвороби. Доступи до нирки:
Федоровим, Бергманом-Ізраелем, задньолатеральний, задньомедіальний,
міжм’язовий, задній косопоперечний з пересіканням широкого м’яза спини, передній
міжм’язовий за Погорєлком. Методика та хід виконання операції. Можливі
ускладнення та їх профілактика і лікування. Покази до оперативного втручання на
сечоводах при лікуванні сечокам’яної хвороби. Доступи до сечоводів:
позаочеревинні, черезочеревинні та комбіновані. Доступи за Федоровим, Цулукідзе,
Дерев’янко, Пироговим. Хід оперативного втручання. Лікування післяопераційних
ускладнень. Ведення хворих в післяопераційному періоді.
Тема: Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
Принципи санаторно-курортного лікування при сечокам’яній хворобі. Методи
підвищення діурезу та виведення солей з організму. Режим перебування хворих на
санаторно-курортному лікуванні сечокам’яної хвороби. Значення дієти у лікуванні
сечокам’яної хвороби. Слабомінералізовані води: Єсентуки, Нафтуся, Саїрме,
Смирновська, Слав’яновська, Боржомі, Доломітний нарзан, Арзні. Фізіопроцедури
при лікуванні сечокам’яної хвороби. Принципи профілактики рецидиву сечокам’яної
хвороби, а також больового синдрому. Терапевтичний ефект перебування хворих з
сечокам’яною хворобою на санаторно-курортному лікуванні.
Тема: Профілактика і метафілактика сечокам’яної хвороби.
Комплекс реабілітаційних заходів щодо запобігання розвитку сечокам’яної
хвороби: лікування порушень обміну, які зумовлюють утворення каменів; боротьба
з інфекцією сечових шляхів (призначення тривалої цілеспрямованої
антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікрофлори сечі); ліквідація
порушень систем зсідання і протизсідання крові, ліпідного, білкового та
вуглеводного обмінів тощо; підтримування відносної густини сечі на необхідному
рівні; зменшення концентрації солей у сечі, підвищення їх розчинності і посилення
виведення з організму (з урахуванням функції нирок, рН сечі, хімічного складу
каменя, віку хворого, стану інших органів і систем тощо); санаторно-курортне
лікування; працевлаштування хворих на хронічну недостатність нирок. Важливість
диспансерного нагляду хворих на сечокам’яну хворобу.

Детальніше

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
тематичного удосконалення за темою
«Урологія для хірургів»
Кількість навчальних годин: лекції – 6 год.
Практичні заняття – 20 год.
Семінарські заняття – 18 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 8 год.
Залік – 4 год.
Всього – 90 год.
Кредити ECTS – 3

Тема 1. СЕМІОТИКА УРОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ЛАБОРАТОРНА,
ІНСТРУМЕНТАЛЬНА, УЗД, РЕНТГЕНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА.
2. Актуальність теми: За останні роки діагностика урологічних захворювань вдосконалилась не
лише в цілому світі, а й в Україні, тому від лікарів вимагається доскональне знання новітніх методів
діагностики.
3. Мета заняття: Вивчити та вміти інтерпретувати симптоми та основні методи діагностики
урологічних захворювань.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання симптоматики та семіотики урологічних захворювань.
2. Викладач знайомить курсантів з основними методами діагностики урологічних
захворювань.
3. У заключній частині заняття викладач підводить підсумок.
7. Контрольні питання:
1. Перелічіть причини і найбільш характерні симптоми ниркової коліки.
2. Для яких захворювань характерна поллакіурія : а) денна, б)нічна, в) постійна ?
3. Дайте визначення симптому “гостра затримка сечі”. Які найчастіші її причини ? В чому
принципова відмінність її від анурії ?
4. В чому відмінність хронічної затримки сечі від гострої ?
5. Перелічіть причини поліурії, в чому її відмінності від поллакіурії ?
6. Які три види анурії належить розрізняти ? Перелічіть причини кожної з них.
7. Вкажіть причини зміни густини сечі (гіпер-, гіпо-, гіпоізостенурії) і клінічне значення цих
ознак.
8. Назвіть причини помутніння свіже випущеної сечі?
9. Значення трьохсклянкової проби для встановлення локалізації патологічного процесу
сечових шляхів?
10. Гематурія, її види, клінічне значення. Відмінність?
11. Методи дослідження функції нирок?
12. Ендоскопічні методи дослідження?
13. Рентгенологічні методи дослідження?
14. Ультразвукові методи дослідження ?
15. Радіоізотопні методи дослідження?
16. Методи дослідження уродинаміки?
8. Практичні навики:
1. Вірно і цілеспрямовано збирати анамнез у урологічних хворих.
2. Пальпувати нирки в різних положеннях хворого.
3. Пальпувати і перкутувати сечовий міхур.
4. Пальпувати яєчка, придатки, сім’яний канатик (оволодіння пальпацією передміхурової
залози передбачено в занятті “Пухлини передміхурової залози”).
5. Інтерпретувати результати загального аналізу сечі та трьохсклянкової проби.
6. Навчитися правильно призначати дослідження урологічним хворим та їх інтерпретувати.
4
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – УРОЛОГІЯ, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993.
2. Жукова М.Н. із спів. Хірургічні захворювання нирок і сечоводів. М., 1965. – С. 54-99.
3. Каган С.А. Патологія сперматогенезу. Медицина. 1989.
4. Кан Д.В. Руководство по акушерской и гинекологической урологии. Москва, 1986.
5. Тареев Е.М. Клиническая нефрология. Москва, 1983.
6. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
7. Лопаткін М.0. Урологія. М., 1978. – С. 121-129.
8. Питель А.Я., Питель Ю.А. Рентгенодіагностика урологічних захворювань. М., 1986. – С. 162-
185.
9. Епштейн Г.М. Урологія. М., 1966. – С. 86-99.
10. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. К., 1987. -С. 5-217.
11. Дерев’янко І.М., Дерев’янко Т.І. Ектопія вічок сечоводів. – С., 1988. – 206с.
12. Матеріали II Всесоюзн. з’їзду урологів. К., 1978. – С. 3-188.
13. Аномалії нирок і сечоводів у дітей, під. ред. Мурванідзе Д.Д. – Тбілісі, 1978. – 194с.
14. Голоігорський С.Д. Очерки урологической симптоматики и диагностики. Кишенів. 1971р.
1. Тема 2. АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
2. Актуальність теми: Тактика лікування залежить від своєчасної та правильної діагностики
аномалі органів сечовивідної системи, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки,
методів діагностики та лікування їх.
3. Мета заняття: навчитися класифікації, діагностиці, клінічному перебігу, лікуванню хворих з
аномаліями органів сечостатевої системи.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, проведення підсумкового заняття, домашнє
завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання аномалій органів сечостатевої системи, обґрунтовується значимість знання аномалії
вказаних органів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається класифікація
аномалій органів сечостатевої системи.
3. Викладач інформує курсантів про клінічний перебіг урологічних захворювань, пов’язаних
з аномаліями органів сечостатевої системи. Розглядається питання діагностики окремих
аномалій на підставі клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
4. Викладач знайомить курсантів з методами лікування аномалій органів сечостатевої
системи.
5. Заслуховуються реферати, підготовані курсантами по темі заняття.
6. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
7. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез аномалій органів сечостатевої системи
2. Класифікація аномалій органів сечостатевої системи:
а) аномалії кількості нирок;
– аплазія,
– гіпоплазія,
– третя, додаткова нирка,
– подвоєна нирка з повним подвоєнням сечоводу, з розщепленням сечоводу
б) аномалії положення нирок:
– дистопія гомолатеральна (тазова, здухвинна, поперекова, грудна),
– дистопія гетеролатеральна (перехресна зі зрощенням, без зрощення)
в) аномалії взаємовідношення двох нирок:
– симетрична (підковоподібна, галетоподібна),
– асиметрична (L-подібна, S-подібна)
г) аномалії структури:
– полікістозні нирки,
– солітарні кисти (серозні, кров’яні, дермоїдні)
д) аномалії ниркових судин:
– аномалії артерій( кількості, положення, форми та структури)
– вроджені артеріо-венозні фістули
– вроджені зміни ниркових вен
д) аномалії сечоводів:
– подвоєні, множинні сечоводи,
– розщеплений сечовід,
– ретрокавальний сечовід,
– аномалії сечовідних вічок,
– дивертикули сечоводів
е) аномалії сечового міхура:
– агенезія сечового міхура
– подвоєння сечового міхура
– дивертикул сечового міхура
– екстрофія сечового міхура
є) аномалії статевого члена:
– вроджена відсутність статевого члена
– гіпоспадія
– епіспадія
– вроджений фімоз
– коротка вуздечка статевого члена
ж) аномалії яєчок:
– анохізм
– монорхізм
– гіпоплазія яєчка
– крипторхізм
– ектопія яєчка
3. Діагностика аномалій органів сечостатевої системи.
4. Лікування аномалій органів сечостатевої системи.
8. Практичні навики: Вміти, на підставі клініко-лабораторного, рентгенологічного обстежень,
правильно визначити ту чи іншу аномалію органів сечостатевої системи, сформулювати правильний
діагноз і визначити адекватне лікування тієї чи іншої аномалії.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – УРОЛОГІЯ, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993.
2. Жукова М.Н. зі співавт. Хірургічні захворювання нирок і сечоводів. М., 1965. – С. 54-99.
3. Каган С.А. Патологія сперматогенезу. Медицина. 1989.
4. Кан Д.В. Руководство по акушерской и гинекологической урологии. Москва, 1986.
5. Тареев Е.М. Клиническая нефрология. Москва, 1983.
6. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
7. Лопаткін М.0. Урологія. М., 1978. – С. 121-129.
8. Питель А.Я., Питель Ю.А. Рентгенодіагностика урологічних захворювань. М., 1986. – С. 162-
185.
9. Епштейн Г.М. Урологія. М., 1966. – С. 86-99.
10. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. К., 1987. -С. 5-217.
11. Дерев’янко І.М., Дерев’янко Т.І. Ектопія вічок сечоводів. – С., 1988. – 206с.
12. Матеріали II Всесоюзн. з’їзду урологів. К., 1978. – С. 3-188.
13. Аномалії нирок і сечоводів у дітей, під. ред. Мурванідзе Д.Д. – Тбілісі, 1978. – 194с.
1. Тема 3. СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА.
2. Актуальність теми: Сечокам’яна хвороба набула за останні роки значного поширення, тому від
лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів діагностики та лікування її, а також знання
попередження її.
3. Мета заняття:
1. Вдосконалити знання етіології, патогенезу, клінічного перебігу, діагностики та різних
методів лікування хворих з каменями нирок і сечоводів.
2. Вивчити сучасний стан проблеми лікування уролітіазу.
4. Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, рентгенограми, слайди, історії хвороб.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня знань)
– 30 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, вмінь та навичок, проведення підсумкового
заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання такої проблеми, як уролітіаз, акцентується увага на його етіології та патогенезі.
2. Далі викладач інформує про різні види уролітіазу, подає його класифікацію.
3. У наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, клінічний перебіг
уролітіазу в залежності від розмірів та локалізації конкрементів, його ускладнення.
4. Далі викладач обґрунтовує методи диференційної діагностики сечокам’яної хвороби на
підставі клініко-лабораторного, ультразвукового та рентгенологічного обстежень хворого.
5. У наступному питанні викладач обґрунтовує доцільність консервативного лікування
уролітіазу.
6. Викладач інформує курсантів про різні методи лікування сечокам’яної хвороби:
екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія (ЕУХЛ), ендоскопічні та відкриті
оперативні методи лікування, акцентуючи увагу на ЕУХЛ та ендоскопічних способах
лікування каменів нирок та сечоводів.
7. У заключному питанні заняття викладач знайомить курсантів з прогнозом після
оперативного лікування та показами для скерування хворих сечокам’яною хворобою на
санаторно-курортне лікування.
7. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез сечокам’яної хвороби.
2. Хімічний склад каменів.
3. Симптоматика, клінічний перебіг сечокам’яної хвороби.
4. Діагностика каменів нирок і сечоводів;
а) анамнез, об’єктивні дані,
б) рентгенологічні методи дослідження,
в) інструментальні методи дослідження,
г) УЗД,
5. Уретерогідронефроз, гідронефротична трансформація нирки:
а) анамнез, об’єктивні дані,
б) рентгенологічні методи дослідження,
в) інструментальні методи дослідження,
г) УЗД,
6 Диференційна діагностика.
7 Лікування сечокам’яної хвороби:
а) консервативне,
б) санаторно-курортне,
в) медикаментозне,
г) ендовезикальні, інструментальні методи,
д) екстракорпоральна літотрипсія,
е) ендоскопічна літотрипсія.
8 Камені сечового міхура
а) етіологія і патогенез.
б) клінічний перебіг та симптоматика.
в) діагностика.
г) методи лікування.
9 Камені передміхурової залози.
а) етіологія і патогенез
б) клінічний перебіг та симптоматика.
в) діагностика.
г) методи лікування.
10 Камені уретри:
а) етіологія і патогенез
б)клінічний перебіг та симптоматика.
в) діагностика;
г) методи лікування.
8. Практичні навики:
1. Вміти на підставі самостійно проведеного клініко-рентгенологічного обстеження
сформулювати правильний діагноз хворим уролітіазом.
2. Вміти визначити, в залежності від форми, локалізації каменів нирок і сечоводів, адекватне
лікування.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
“Світ”., Львів 2002.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
2. Кан Д.В. Руководство по акушерской и гинекологической урологии. Москва, 1986.
3. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972.
4. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.0. – М., 1987.
5. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
6. Тіктинський О.Л. Уролітіаз.- М., 1980.- 192 с.
7. Возіанов О.Ф. зі співавт. Хірургічне лікування рецидивного нефролітіазу. – К., 1984.- 152с.
8. Питель А.Я. Руководство по клинической урологии. 1969р.
9. Чухрієнко Д.П., Люлько А.В. Атлас операций на органах мочеполовой системы. М. 1972р.
10. Питель А.Я., Погорелко І.П. Основы практической урологии. М., 1969р.
1. Тема 4. НЕСПЕЦИФІЧНІ ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ.
2. Актуальність теми: неспецифічні запальні процеси набули за останні роки значного поширення,
тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів діагностики та лікування їх.
3. Мета заняття:
1. Вивчити етіологію, патогенез, класифікацію, клінічний перебіг, діагностику різних форм
гострого та хронічного пієлонефриту.
2. Освоїти методи лікування гострого та хронічного пієлонефриту.
3. Вивчити принципи профілактики, питання реабілітації і трудової експертизи хворих на
пієлонефрит.
4. Вивчити етіологію, патогенез, клінічний перебіг, діагностику циститу, паранефриту,
простатиту, уретриту, орхіту та епідидиміту, методи лікування їх.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція професійних знань, домашнє завдання) – 20хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядається
питання гострого та хронічного пієлонефриту, обґрунтовується важливість знання цієї
проблеми для студентів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається класифікація
гострого та хронічного пієлонефриту.
3. Викладач інформує курсантів про клінічний перебіг гострого та хронічного пієлонефриту.
Розглядається питання діагностики окремих форм гострого пієлонефриту на підставі клініко-
рентгенологічного обстеження хворих.
4. У наступному питанні заняття викладач знайомить курсантів з методами лікування
хронічного пієлонефриту, акцентуючи увагу на лікуванні пієлонефриту у поліклінічних
умовах та пієлонефриту у вагітних.
5. Викладач інформує про клінічний перебіг, паранефриту, гострого та хронічного
простатиту, уретриту, циститу, орхіту, епідидиміту.
6. Викладач знайомить з методами лікування паранефриту, заочеревинного фіброзу,
простатиту, уретриту, циститу, акцентуючи увагу на оперативних методах їх лікування.
7. Заслуховуються реферати, підготовані по темі заняття.
8. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
9. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Гострий пієлонефрит:
а) Етіологія, патогенез
б) Шляхи інфікування
в) Класифікація
г) Місцеві та загальні симптоми
д) Лабораторна діагностика
е) Особливості перебігу у вагітних, чоловіків похилого віку.
є) Диференційна діагностика.
ж) Ускладнення .
з) Принципи лікування.
і) Профілактика
2. Хронічний пієлонефрит:
а) Етіопатогенез,
б) класифікація.
в) Клінічний перебіг.
г) Клініко-лабораторно-рентгенологічна діагностика.
д) Диференційна діагностика.
е) Ускладнення .
є) Принципи лікування.
3. Цистит, простатит, уретрит, орхіт, епідидиміт.
а) Етіологія і патогенез
б) Класифікація
в) Симптоматика, клінічний перебіг, діагностика різних форм
г) Принципи лікування.
д) Ускладнення.
е) Диференційна діагностика.
8. Практичні навики: Вміти на підставі проведеного обстеження встановити діагноз і призначити
адекватне лікування.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
4. Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
“Світ”., Львів 2002.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
2. Кан Д.В. Руководство по акушерской и гинекологической урологии. Москва, 1986.
3. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972. – С.
274-330.
4. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
5. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
6. Питель А.Я., Лопаткін М.0. Урологія. – М., 1970. – С. 140-143.
7. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. – К., 1987.
8. Основи нефрології, т. І. під ред. Тареєва Е,М. – М., 1972. –
9. Пієлонефрит під ред. Люлько О.В. – К., 1989. – 257с.
10. Питель А.Я. Руководство по клинической урологии. 1969р.
11. Чухрієнко Д.П., Люлько А.В. Атлас операций на органах мочеполовой системы. М. 1972р.
12. Питель А.Я., Погорелко І.П. Основы практической урологии. М., 1969р.
Тема: 5. ПУХЛИНИ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
2. Актуальність теми: пухлини органів сечостатевої системи набули за останні роки значного
поширення не лише в Україні, а й в цілому світі, тому від лікарів вимагається доскональне знання
клініки, методів діагностики та лікування їх.
11
3. Мета заняття: Вивчити етіологію, патогенез, класифікацію,методи діагностики та лікування
злоякісних пухлин органів сечостатевої системи
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки,
історії хвороб.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання такої патології, як пухлини сечостатевої системи.
2. Далі викладач інформує про етіологію та патогенез пухлин сечостатевої системи, подає їх
класифікацію, акцентуючи увагу на класифікації пухлин за системою ТNM.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, місцеві та загальні прояви
пухлин сечостатевої системи, їх клінічний перебіг.
4. Далі викладач обґрунтовує методи діагностики пухлин сечостатевої системи, зокрема
диференційної діагностики на підставі клініко-рентгенологічного, УЗД обстежень хворого,
онкомаркерів.
5. Викладач інформує курсантів про різні методи оперативного лікування злоякісних пухлин
сечостатевої системи, розглядаючи загальні принципи лікування цієї патології, а саме:
хірургічне лікування, променеву терапію, хіміотерапію, гормональну терапію.
6. Викладач знайомить з прогнозом після оперативного лікування.
7. Заслуховуються реферати, які підготовані курсантами по темі заняття.
8. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
9. У заключному питанні викладач підводить підсумок заняття.
.
7. Контрольні питання:
1. Класифікація пухлин нирок та верхніх сечових шляхів, в тому числі за системою TNМ.
– Етіологія.
– Патологічна анатомія.
– Метастазування пухлин нирок та верхніх сечових шляхів.
– Клінічна картина:
а/ загальні прояви,
б/ місцеві симптоми,
в/ класична тріада симптомів,
г/ прояви метастазів пухлини нирки,
д/ поєднання пухлин нирки з іншими захворюваннями та вагітністю.
– Діагностика пухлин нирок та верхніх сечових шляхів.
а/ огляд, пальпація,
б/ лабораторні дані,
в/ рентгенодіагностика, УЗД, радіоізотопні методи дослідження,
г/ диференційна діагностика.
– Оперативне лікування:
а/ оцінка функціонального стану протилежної нирки,
б/ вибір оперативного доступу,
12
в/ резекція нирки, нефректомія,
г/ операції з причини заочеревинних та віддалених метастазів,
д/ видалення пухлинних тромбів,
е/ ускладнення оперативних втручань, їх профілактика та лікування.
– Променева терапія.
– Медикаментозне лікування:
а/ хіміотерапія,
б/ імунотерапія.
– Результати лікування:
а/ безпосередні,
б/ віддалені результати.
– Прогноз.
2. Пухлини сечового міхура епітеліальної і неепітеліальної будови.
– Доброякісні епітеліальні пухлини:
а/ типові фіброепітеліоми.
– Злоякісні епітеліальні пухлини:
а/ атипова папілярна фіброепітеліома,
б/ папілярний рак,
в/ солідний рак
г/ залозистий рак
д/ аденокарцинома.
– Проростання і метастази.
– Етіологія і патогенез.
– Класифікація по системі ТNМ.
– Симптоматика, клінічний перебіг.
– Діагностика:
а/ цистоскопія,
б/ пальпація,
в/ цистологічне дослідження осаду сечі,
г/ біопсія,
д/ рентгенодіагностика.
– Лікування пухлин сечового міхура:
а/ оперативні методи:
– ендовезикальна електрокоагуляція,
– трансуретральна резекція,
– сегментарна резекція сечового міхура,
– цистектомія.
б/ променева терапія,
в/ хіміотерапія:
– регіонарна внутрішньоартеріальна хіміотерапія
– локальна внутрішньоміхурова
– системна
г/ симптоматичне лікування.
3. ДГПЗ:
– Етіопатогенез
– Патологічна анатомія.
– Клінічна симптоматика.
– Класифікації ДГПЗ.
– Ускладнення ДГПЗ.
– Діагностика, диференційна діагностика.
– Лікування:
а/ консервативне лікування:
13
– катетеризація,
– медикаментозна терапія.
б/ оперативне лікування:
– цистостомія
– вазорезекція
– малоінвазивні методи
– одномоментна аденомектомія.
– Покази до одно- та двохмоментної аденомектомії.
– Протипокази до аденомектомії.
– Методи аденомектомії.
– ТУР передміхурової залози.
– Методи гемостазу при аденомектомії.
– Післяопераційний догляд за хворими.
– Післяопераційні ускладнення.
– Результати лікування.
4. Рак простати:
– Класифікація раку передміхурової залози за системою ТNM.
– Клінічний перебіг.
– Діагностика раку передміхурової залози:
а/ пальпація,
б/ лабораторні дані, визначення простатоспецифічного антигену
в/ рентгенодіагностика (цистопростатографія, екскреторна урографія,
генітографія, рентгенографія кісткової системи і легенів),
г/ УЗД,
д/ цитологічне дослідження, біопсія.
– Диференційна діагностика:
а/ хронічний простатит
б/ аденома передміхурової залози
в/ камені простати.
– Профілактичні огляди чоловіків як спосіб ранньої діагностики пухлин
передміхурової залози.
– Принципи лікування раку передміхурової залози:
а/ радикальні методи хірургічного лікування – простатектомія,
б/ покази до радикальних методів лікування,
в/ протипокази до радикальної простатектомії,
г/ гормональна терапія,
д/ енуклеація паренхіми яєчок,
е/ променева терапія
є/ хіміотерапія.
– Покази до різних методів лікування раку простати, в залежності від його стадії.
– Ускладнення різних методів лікування раку передміхурової залози.
– Прогноз.
5. Пухлини яєчка:
– Сучасні погляди на етіологію і патогенез пухлин яєчка.
– Передракові захворювання пухлин яєчка.
– Патанатомія пухлин яєчка / семінома; тератобластома /.
– Клініка пухлин яєчка, онкомаркери.
– Стадії процесу пухлин яєчка.
– Принципи сучасних методів лікування пухлин яєчок.
– Профілактика і прогноз.
8. Вміння і практичні навики:
14
1. Вміти, на підставі всебічно проведеного клінічного обстеження, розпізнати пухлини
органів сечостатевої системи
2. Вміти сформулювати діагноз та визначити адекватне лікування в залежності від стадії
пухлинного процесу.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
4. Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
“Світ”., Львів 2002.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
2. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
4. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
5. Травми і хірургічні захворювання органів таза і зовнішніх статевих органів під. ред. Жукової
М.Н. • М., 1969. – С. 151-171.
6. Трапезникова М.Ф. Пухлини нирок. – М., 1978. – С. 184.
7. Єрухімов Л.С. Рак сечового міхура.- М., 1975.- 163 с.
8. Шипілов В.І. Рак сечового міхура.- М., 1983.- 192 с.
9. Питель А.Я. Руководство по клинической урологии. 1969р.
10. Чухрієнко Д.П., Люлько А.В. Атлас операций на органах мочеполовой системы. М. 1972р.
11. Питель А.Я., Погорелко І.П. Основы практической урологии. М., 1969р.
1. Тема 6. УШКОДЖЕННЯ ОГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ.
2. Актуальність теми: На сьогоднішній день є відомо, що за останні роки ушкодження органів
сечовивідної системи збільшилися, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки,
методів діагностики та лікування цих ушкоджень.
3. Мета заняття:
1. Навчитися принципам діагностики та лікування хворих з ушкодженнями органів
сечостатевої системи:
– нирок та сечоводів
– сечового міхура
– чоловічих статевих органів
4. Матеріальне забезпечення: таблиці, рентгенограми, слайди, історії хвороб, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня знань)
– 30 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
15
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, вмінь та навичок, домашнє завдання) – 40хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої проблеми, як травми органів сечостатевої системи, акцентується увага на їх етіології та
патогенезі.
2. Далі викладач інформує про різні види травм, подає їх класифікацію.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика травм, їх ускладнення.
4. Далі викладач обґрунтовує методи диференційної діагностики травм на підставі клініко-
рентгенологічного, УЗД, інструментального обстеження хворого.
5. Викладач інформує про різні методи оперативного лікування травм, акцентуючи увагу на
оперативних способах лікування травм.
6. У заключному питанні заняття викладач знайомить курсантів з прогнозом після
оперативного лікування.
7. Контрольні питання:
І. Ушкодження нирок та сечоводів:
1. Закриті ушкодження: механізм ушкодження, патологічна анатомія.
2. Наслідки ушкоджень нирок.
3. Посттравматичні захворювання:
а/ травматичний гідронефроз;
б/ нефролітіаз;
в/ травматичний нефрит, пієлонефрит;
г/ аневризми ниркових судин.
4. Симптоматологія і клінічний перебіг ушкоджень нирок.
5. Діагностика ушкоджень нирок.
6. Принципи лікування ушкоджень нирок.
7. Клініка, діагностика, лікування ушкоджень сечоводів.
ІІ. Ушкодження сечового міхура:
1. Закриті ушкодження сечового міхура.
2. Симптоматика і клінічний перебіг.
3. Діагностика.
4. Лікування закритих ушкоджень сечового міхура.
5. Відкриті (вогнепальні) поранення сечового міхура.
6. Симптоматика і клінічний перебіг.
7. Діагностика, ускладнення.
8. Лікування відкритих поранень сечового міхура.
ІІІ. Ушкодження чоловічих статевих органів:
1. Ушкодження сечівника (уретри).
– класифікація ушкоджень сечівника (уретри).
– закриті ушкодження сечівника (уретри):
а) симптоматика, клінічний перебіг, методи лікування,
б) методи лікування.
– відкриті ушкодження сечівника (уретри):
а) симптоматологія, клінічний перебіг, діагностика,
б) методи лікування.
– ускладнення при ушкодженнях сечівника (уретри)
2. Ушкодження статевого члена:
– класифікація,
– діагностика, клінічний перебіг,
– методи лікування.
3. Ушкодження калитки:
16
– класифікація,
– діагностика,
– лікування.
4. Ушкодження яєчка та придатка:
– класифікація,
– діагностика,
– методи лікування.
8. Практичні навички:
1. Вміти, на підставі відповідного клініко-рентгенологічного обстеження, визначити той чи
інший ступінь ушкодження нирок.
2. Вміти сформулювати правильний діагноз і визначити адекватне лікування в залежності від
ступеня ушкодження нирки.
3. Вміти діагностувати ушкодження сечоводу і призначити адекватне лікування.
4. Вміти, на підставі клініко-рентгенологічного обстеження, визначити внутрішньо-
очеревинний чи позаочеревинний розрив сечового міхура.
5. Вміти сформулювати правильний діагноз і визначити відповідний об’єм оперативного
лікування в залежності від форми ушкодження сечового міхура.
6. Вміти, на підставі клінічного обстеження, визначити той чи інший ступінь ушкодження
статевого члена.
7. Вміти сформулювати діагноз і визначити адекватне лікування ушкодження статевого
члена.
8. Вміти діагностувати той чи інший ступінь ушкодження яєчка та його придатка та
визначити адекватне лікування.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
2. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
3. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
додаткова:
1. Люлько О.В. зі співавт. Пошкодження органів сечостатевої системи. -К., 1981.- С. 3-30.
2. Устименко Е.М. Травма нирок. – М., 1981. – 224с.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993
4. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972.
5. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
6. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
7. Клепіков Ф.А. Невідкладна допомога в урології. – К., 1988.
8. Питель А.Я. Руководство по клинической урологии. 1969р.
9. Чухрієнко Д.П., Люлько А.В. Атлас операций на органах мочеполовой системы. М. 1972р.
10. Питель А.Я., Погорелко І.П. Основы практической урологии. М., 1969р.
11. Русаков В.І. Стриктура уретры. М., 1962р.
12. Русанов А.А. Разрывы уретры. М., 1953р.

Тема 7. СТАТЕВІ РОЗЛАДИ У ЧОЛОВІКІВ.
2. Актуальність теми: сучасний рівень знань дозволяє значно краще діагностувати та лікувати
статеві розлади у чоловіків, тому кожен лікар повинен володіти ними.
3. Мета і завдання: вдосконалити знання діагностики та лікування статевих розладів у чоловіків і
види статевої дисфункції.
4. Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, історії хвороби.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Класифікація статевих розладів у чоловіків.
2. Симптоми статевих розладів у чоловіків.
3. Лікування статевої дисфункції.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої проблеми, як статеві розлади у чоловіків, акцентується увага на причинах виникнення
статевих розладів у чоловіків.
2. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика статевих розладів у чоловіків,
звертається увага на зміни фізіологічних процесів у статевих органах у чоловіків при статевих
розладах.
3. Викладач інформує лікарів про різні методи лікування статевих розладів у чоловіків,
пояснюються методи надання допомоги таким хворим, пояснюється прогноз після проведеного
лікування статевих розладів у чоловіків.
6.2. Контрольні питання:
1. Основні причини, що викликають статеві розлади у чоловіків.
2. Симптоматика і діагностика статевих розладів.
3. Класифікація статевих розладів.
4. Діагностика статевих розладів.
5. Причини порушення еякуляції.
6. Причини порушення ерекції.
7. Лікування різних видів статевої дисфункції.
8. Прогноз.
6.3. Вміння і практичні навики:
1. Вміти визначити форму статевої дисфункції.
2. Вміти зібрати анамнез і обстежити хворого.
3. Призначити лікування і прогнозування наслідків.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Література:
1. Васильченко Г.С. Загальна сексопатологія. – М., 1988.
2. Порудомінський И.М. Статеві розлади у чоловіків. – М., 1968. – С. 8-33.
3. Юнда І.Ф. Хвороби чоловічих статевих органів. – К., 1990.
4. Сексология и андрология под ред. А.Ф. Возианова, И.И. Горпинченка. – К.: Абрис., 1997.
1. Тема 8. ТУБЕРКУЛЬОЗ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ (НИРКИ, СЕЧОВОДІВ,
СЕЧОВОГО МІХУРА, ОРГАНІВ КАЛИТКИ).
2. Актуальність теми: сучасний рівень знань дозволяє значно краще діагностувати та лікувати
туберкульоз органів сечостатевої системи, тому кожен лікар повинен володіти ними.
3. Мета заняття: вивчити етіологію, патогенез, класифікацію, клінічний перебіг, діагностику,
методи лікування, принципи профілактики, питання реабілітації хворих на туберкульоз органів
сечостатевої системи.
4. Матеріальне оснащення і технічні засоби: рентген плівки, слайди, аналізи, таблиці, прозірки.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
1. Підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання) – 10 хв.
2. Основний етап (формування знань, вмінь, навичок) – 210 хв.
3. Заключний етап (контроль і корекція знань, вмінь постановки наукових завдань та їх
вирішення, домашнє завдання) – 20 хв.
6. Зміст заняття:
1. У вступній частині викладач знайомить курсантів з темою заняття, на якому розглядаються
питання туберкульозу органів сечостатевої системи, обґрунтовується значимість знання
даної теми.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез туберкульозу органів
сечостатевої системи.
3. Викладач інформує курсантів про клінічний перебіг туберкульозу органів сечостатевої
системи. Розглядається питання діагностики туберкульозу окремих органів сечостатевої
системи на підставі клініко-рентгенологічного обстеження хворого.
4. Заслуховуються реферати, підготовані курсантами по темі заняття.
5. Викладач оцінює підготовку курсантами рефератів, їх виступи, активність у дискусії,
уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
6. У заключному питанні заняття викладач підводить підсумок заняття.
7. Контрольні питання:
1. Класифікація туберкульозу органів сечостатевої системи.
2 Етіологія, патогенез туберкульозу органів сечостатевої системи.
3. Клініко-рентгенологічні стадії туберкульозу нирки.
4. Симптоматика та діагностика туберкульозу органів сечостатевої системи.
5. Ускладнення під час перебігу туберкульозу органів сечостатевої системи.
6. Лікування туберкульозу органів сечостатевої системи.
7. Принципи специфічної хіміотерапії туберкульозу органів сечостатевої системи.
8. Практичні навики:
1. Навчитися на основі клінічних даних, лабораторних та інструментальних методів
дослідження діагностувати туберкульоз органів сечостатевої системи.
2. Навчитися принципам лікування туберкульозу органів сечостатевої системи.
9. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу: Усне опитування, перевірка практичних
навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення рефератних повідомлень, аналітична
дискусія.
10. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов С.О.,Гжегоцький М.Р.,Шуляк О.В. і співавт. –УРОЛОГІЯ, “Світ”,Львів 2002
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
3. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. – УРОЛОГІЯ, Дніпропетровськ, 2002
4.Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. – НИРКИ – лабораторні методи обстеження.
додаткова:
1. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. Урологія. Київ, 1993.
2. Жукова М.Н. зі співавт. Хірургічні захворювання нирок і сечоводів. М., 1965. – С. 54-99.
3. Каган С.А. Патологія сперматогенезу. Медицина. 1989.
4. Кан Д.В. Руководство по акушерской и гинекологической урологии. Москва, 1986.
5. Тареев Е.М. Клиническая нефрология. Москва, 1983.
6. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
7. Лопаткін М.0. Урологія. М., 1978. – С. 121-129.
8. Питель А.Я., Питель Ю.А. Рентгенодіагностика урологічних захворювань. М., 1986. – С. 162-
185.
9. Епштейн Г.М. Урологія. М., 1966. – С. 86-99.
10. Лопаткін М.0., Люлько О.В. Аномалії сечостатевої системи. К., 1987. -С. 5-217.
11. Дерев’янко І.М., Дерев’янко Т.І. Ектопія вічок сечоводів. – С., 1988. – 206с.
12. Матеріали II Всесоюзн. з’їзду урологів. К., 1978. – С. 3-188.
13. Аномалії нирок і сечоводів у дітей, під. ред. Мурванідзе Д.Д. – Тбілісі, 1978. – 194с.
14. Питель А.Я. Руководство по клинической урологии. 1969р.
1. Тема: 9. РАК ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ. КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ.
2. Актуальність теми: рак передміхурової залози набув в останні роки значного поширення не
лише в Україні, а й в цілому світі, тому від лікарів вимагається доскональне знання клініки, методів
діагностики та лікування його, а також поняття про “скринінг населення”.
3. Мета і завдання заняття:
3.1. Вдосконалити знання класифікації, діагностики, клінічного перебігу, методів лікування
раку передміхурової залози в залежності від стадії пухлинного процесу
3.2. Вивчити сучасний стан проблеми.
4. Матеріальне забезпечення: таблиці, слайди, рентгенограми, історії хвороби.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Етіопатогенез.
2. Патологічна анатомія.
3. Клініка і класифікація.
4. Діагностика:
а/ рентгенодіагностика /екскреторна урографія, генітографія,
рентгенографія кісткової системи і легенів/, б/ радіоізотопна діагностика, в/ УЗД.
г/ цитологічна діагностика, д/ біопсія.
5. Диференційна діагностика:
а/ хронічний простатит”
б/ аденома передміхурові залози,
в/ саркома,
г/ камені простати,
д/ пухлини шийки сечового міхура.
6. Лікування:
а/ радикальне хірургічне втручання /простатектомія/,
б/ паліативні операції,
в/ гормональне лікування,
г/ променева терапія.
7. Прогноз, результати лікування, працездатність.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої патології, як рак передміхурової залози, акцентується увага на розповсюдженості раку
передміхурової залози.
2. Далі викладач інформує лікарів про етіологію та патогенез раку передміхурової залози, подає
його класифікацію.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, місцеві та загальні прояви раку
передміхурової залози, розглядається його клінічний перебіг.
4. Далі викладач обґрунтовує методи діагностики раку передміхурової залози, зокрема
диференційної діагностики на підставі клініко-рентгенологічного, УЗД, радіоізотопного,
інструментального, уродинамічного обстеження хворого акцентується увага на вагомості
простатоспецифічного антигену в діагностиці раку передміхурової залози.
5. Викладач інформує лікарів про різні методи оперативного лікування раку передміхурової залози,
розглядаючи загальні принципи лікування цієї патології.
6. У заключенні викладач знайомить лікарів з прогнозом після оперативного лікування та
підводить підсумок заняття.
6.2. Контрольні питання:
1. Класифікація раку передміхурової залози за системою ТNМ.
2. Клінічний перебіг
3. Діагностика:
– пальпація,
– лабораторні дані,
– рентгенодіагностика (цистопростатографія, екскреторна урографія, генітографія,
рентгенографія кісткової системи і легенів),
– УЗД,
– цитологічне дослідження, біопсія.
4. Диференційна діагностика:
а/ хронічний простатит,
б/ аденома передміхурової залози, саркома,
21
в/ камені простати.
5. Профілактичні огляди чоловіків як спосіб ранньої діагностики пухлин передміхурової
залози.
6. Принципи лікування раку передміхурової залози:
а/ радикальні методи хірургічного лікування – простатектомія,
б/ покази до радикальних методів лікування,
в/ протипокази до радикальної простатектомії,
г/ гормональна терапія,
д/ енуклеація паренхіми яєчок,
е/ променева терапія.
7. Покази до різних методів лікування раку простати, в залежності від його стадії.
8. Ускладнення різних методів лікування раку передміхурової залози.
9 Прогноз.
10. Працездатність.
6.3. Вміння і практичні навики:
1. Вміти, на підставі всебічно проведеного клінічного обстеження, розпізнати рак
передміхурової залози.
2. Вміти сформулювати діагноз та визначити адекватне лікування в залежності від стадії
пухлинного процесу.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов О.Ф. Урологія. Київ, 1993
2. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.0. – М., 1987.
4. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
5. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
додаткова:
1. Марінбах Е. В. Рак передміхурової залози. – М., 1980. – 160с.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
1. Тема 10. ДОБРОЯКІСНА ГІПЕРПЛАЗІЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ (ДГПЗ).
(ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ).
2. Актуальність теми: сучасний рівень розвитку медичної техніки вимагає в лікарів-курсантів
знання новітніх методів оперативного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози та
їх різних варіантів.
3. Мета і завдання заняття:
3.1. Вдосконалити знання класифікації, діагностики, клінічного перебігу, методів лікування
ДГПЗ в залежності від стадії захворювання.
3.2. Вивчити сучасний стан проблеми.
4. Матеріальне забезпечення: таблиці, слайди, рентгенограми, історії хвороби.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Етіопатогенез доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
2. Патологічна анатомія.
3. Клінічний перебіг, симптоматика:
а/ стадії,
б/ ускладнення
– гостра затримка сечі
– хронічна затримка сечі
– інфекція сечової системи /уретрит, аденоміт. простатит, орхоепідидиміт, пієлонефрит,
уросепсис/
– камені сечового міхура.
4. Діагностика:
– пальпація простати,
– огляд надлобкової ділянки в горизонтальному положенні хворого,
– дослідження уретри,
– цистоскопія,
– рентгенологічні методи дослідження / оглядова, екскреторна, урографія/,
– УЗД,
– лабораторні методи дослідження.
5. Диференційна діагностика:
– структура уретри,
– рак простати,
– гострий, хронічний простатит,
– атонія сечового міхура,
– склероз шийки сечового міхура.
6. Принципи лікування ДГПЗ:
а/ консервативне лікування,
б/ оперативне лікування,
в/ результати лікування.
7. Прогноз, працездатність.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядаються питання
такої патології, як ДГПЗ, акцентується увага на розповсюдженості ДГПЗ.
2. Далі викладач інформує лікарів про етіологію та патогенез ДГПЗ, подає їх класифікацію.
3. В наступному питанні викладачем розглядається симптоматика, місцеві та загальні прояви ДГПЗ,
розглядається її клінічний перебіг.
4. Далі викладач обґрунтовує методи діагностики ДГПЗ, зокрема диференційної діагностики на
підставі клініко-рентгенологічного, УЗД, радіоізотопного, інструментального, уродинамічного
обстеження хворого акцентується увага на вагомості простатоспецифічного антигену в діагностиці
ДГПЗ.
5. Викладач інформує лікарів про різні методи оперативного лікування ДГПЗ, розглядаючи загальні
принципи лікування цієї патології.
6. У заключенні викладач знайомить лікарів з прогнозом після оперативного лікування та підводить
підсумок заняття.
6.2. Контрольні питання:
1. Етіопатогенез ДГПЗ,
2. Патологічна анатомія.
3. Клінічна симптоматика.
4. Класифікації ДГПЗ.
5. Ускладнення ДГПЗ.
6. Діагностика, диференційна діагностика.
7. Лікування:
а/ консервативне лікування:
– катетеризація,
– гормональна терапія.
б/ оперативне лікування:
– цистостомія”
– вазорезекція,
– одномоментна аденомектомія.
8. Покази до одно- та двохмоментної аденомектомії.
9. Протипокази до аденомектомії.
10. Методи аденомектомії.
11. ТУР передміхурової залози.
12. Методи гемостазу при аденомектомії.
13. Післяопераційний догляд за хворими.
14. Післяопераційні ускладнення.
15. Результати лікування.
16. Прогноз.
6.3. Вміння і практичні навики:
1. Вміти, на підставі всебічно проведеного клінічного обстеження, розпізнати ДГПЗ.
2. Вміти сформулювати діагноз та визначити адекватне лікування в залежності від стадії
захворювання.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Рекомендована література:
обов’язкова:
1. Возіанов О.Ф. Урологія. Київ, 1993
2. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972.
3. Оперативна урологія під ред. Лопаткіна М.О. – М., 1987.
4. Лопаткин Н.А. Руководство по урологии, М., 1998.
5. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
6. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
додаткова:
1. Карпенко В.С., Богатов О. ЇЇ. Хірургія аденоми передміхурової залози.- К., 1981.- 168 с.
2. Возіанов С.О., Зербіно Д.Д., Шуляк О.В. і співавт. – АТЛАС ПО МІКРО- І МАКРОУРОЛОГІЇ.
Львів, 2004.
1. Тема 11. КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПРОСТАТИТУ.
2. Актуальність теми: простатит є дуже поширеним на даний час захворюванням, тому сучасні
погляди на лікування його є необхідними для лікарів-курсантів.
3. Мета і завдання: Вдосконалити знання по діагностиці та лікуванню простатиту у чоловіків
4. Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, історії хвороби, таблиці програмованого
контролю знань курсантів.
5. План і організаційна структура заняття: тривалість заняття – 4 год., з них:
5.1. підготовчий етап (організація заняття, учбові завдання, визначення вихідного рівня
знань) – 30 хв.
5.2. основний етап (формування професійних знань, вмінь, навичок) – 170 хв.
5.3. заключний етап (контроль і корекція професійних знань, вмінь та навичок, проведення
підсумкового заняття, домашнє завдання) – 40 хв.
6. Зміст заняття:
6.1. Навчальні питання:
1. Причини виникнення простатиту у чоловіків.
2. Класифікація простатиту.
3. Лікування хронічного та гострого простатиту.
1. У вступній частині викладач знайомить лікарів з темою заняття, на якому розглядається питання
простатиту, обґрунтовується значимість знання цієї проблеми для лікарів-урологів.
2. В наступному питанні викладачем розглядається етіопатогенез та подається класифікація
простатиту.
3. Викладач інформує лікарів про клінічний перебіг простатиту. Розглядається питання діагностики
окремих форм простатиту.
4. У заключному питанні заняття викладач знайомить лікарів з методами лікування простатиту,
акцентуючи увагу на лікуванні статевої дисфункції викликаної запальними процесами простати.
6.2. Контрольні питання:
1. Симптоматика, діагностика та лікування хронічного простатиту.
2. Симптоматика, діагностика та лікування гострого простатиту.
3. Симптоматика, діагностика та лікування абсцесу простати.
4. Ускладнення простатиту.
5. Вплив хронічного простатиту на статеву функцію чоловіків.
6. Лікування статевої дисфункції викликаної запальними процесами простати.
7. Диференційна діагностика.
6.3. Вміння та практичні навики:
1. Вміти обстежити хворого на простатит.
2. Установити діагноз.
3. Призначити комплексне лікування.
6.4. Форми і методи контролю засвоєння матеріалу:
Усне опитування, перевірка практичних навичок та розв’язування ситуаційних задач, обговорення
реферативних повідомлень, аналітична дискусія.
7. Література:
1. Возіанов О.Ф. Урологія. Київ, 1993
2. Чухрієнко Д.П., Люлько О.В. Атлас операцій на органах сечостатевої системи. – М., 1972.
3. Возіанов С.О., Гжегоцький М.Р., Шуляк О.В. і співавт. підручник УРОЛОГІЯ.
“Світ”., Львів, 2003.
5. Возіанов О.Ф., Люлько О.В. підручник УРОЛОГІЯ, 2002.
6. Кочарян Г. С. Синдром тривожного очікування сексуальної невдачі у чоловіків та його лікування
/ Г.С. Кочарян. – Х. : Основа, 1995. – 279 с.
7. Критерії діагностики та лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих:
Клінічний посібник. – Х. , 2000. – 256 с.
8. Кришталь В. В. Сексологія: навчальний посібник: в 4-х ч. / В. В. Кришталь, Є.В. Кришталь, Т.В.
Кришталь. – Х. : Фоліо, 2008. – 990 с.
9. Чоловічі статеві розлади : посібник / І.І. Горпинченко, Ю.М. Гурженко, С.В.Возіанова, Д.З.
Воробець, О.В. Шуляк – Львів : Кварт, 2011. – 221 с.
Додаткова література:
Alan W. Partin, Alan J. Wein, et. аll – Campbell Walsh Wein Urology, E-Book (12th ed.) – 2020.
Omar M. Aboumarzouk – Blandy’s Urology, 3rd Edition – 2019.
Philipp Dahm, Roger Dmochowski – Evidence-based Urology, 2nd Edition – 2018
Сексопатологія (сексологія): підручник (ВНЗ IV р. а.) / Є.В. Кришталь, Б.М. Ворнік 2014.
Andrology: Male Reproductive Health and Dysfunction Eberhard Nieschlag, Hermann M. Behre, Susan
Nieschlа Springer Science & Business Media, 2010.
Basics of Human Andrology : A Textbook Anand Kumar & Mona Sharma 2017
Editors: Marco G. Alves, Pedro Fontes Oliveira Series Title: Andrology: Current and Future
Developments 2017.

Детальніше

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Циклу спеціалізації зі спеціальності «Урологія»
Термін навчання 4 місяці
( для лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років)
Кількість навчальних годин: лекції – 110год.
Практичні заняття – 320 год.
Семінарські заняття – 114 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 80 год.
Залік – 6 год.
Всього – 630 год.
Кредити ECTS – 21.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА.
Навчальна прогама циклу спеціалізації за спеціальністю «Урологія»
призначена для підготовки лікарів-спеціалістів данного профілю і є
нормативним документом, в якому визначено зміст навчання на циклі та
встановлено вимоги щодо обсягу та рівня професійної підготовки фахівця.
Мета циклу спеціалізації – підготовка лікарів відповідно до вимог
освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста за спеціальністю
«Урологія».
Термін навчання для лікарів-спеціалістів, які закінчили інтернатуру або
спеціалізацію за спеціальністю «Урологія» 4 місяці.
Зміст програми охоплює весь обсяг неохідних теоретичних знань, умінь і
практичних навичок, визначених для підготовки лікаря-спеціаліста з урології.
Програму побудовано за системо блоків. Основними блоками є 14 курсів
програми. Курс –самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом
інформацію з певної галузі урології або суміжних дисциплін. В процесі навчання
передбачено такі види занять: лекції, семінари та практичні заняття. Планується
поза аудиторна самостійна робота слухачів. При необхадності ця робота
проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує
можливість індивідуального доступу слухача до потрібних дидактичних засобів.
За додатковими програмами включено 8 курсів: з імунології та проблем
СНІДу, організації невідкладної медичної допомоги населенню при
надзвичайних ситуаціях, радіаційної медицини, особливо небезпечних інфекцій,
медичної інформатики, військової медицини, туберкульозу та гуманітарних
аспектів клінічного мислення лікарів.
Факультативно слухачі будуть ознайомлені з історією України, основами
конституційного права громадян України.
Для визначення рівня знань і навичок слухачів програмою передбачені такі
види контролю: після кожного розділу програми проводиться проміжний
контроль, для заключного іспиту використовують атестаційну комп`ютерну
тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров`я України.
Слухачам, які виконали навчальну програму, успішно пройшли атестацію на
визначення рівня знань та практичних навичок та склали комп’ютерний іспит, видається
сертифікат встановленого зразку про присвоєння звання «лікар-спеціаліст» за
спеціальністю «Урологія».

Навчальна програма
циклу спеціалізації за спеціальністю «Урологія»

1. Медико-соціальні та епідеміологічні питання
в урології
1.1. Історія розвитку урології на Україні
1.2. Планування, статистика, організація урологічної
допомоги на Україні.
1.3. Послідовність в роботі поліклінікі та стаціонара.
1.4. Диспансерізація.
1.5. Спеціалізована допомога населенню з фтизіоурології,
уроонкології, урогінекології та сексопатології.
1.6. Тимчасова та тривала непрацездатність.
1.6.1. Експертиза непрацездатності.
1.7. Лікарська етика, деонтологія, законодавчі документи.
1.8. Юридична відповідальність.
1.9. Правові норми.
1.10. Відповідальність медичних працівників за порушення
законодавства.
2. Клінічна анатомія і фізіологія сечостатевих органів.
2.1. Анатомія передньої черевної стінки, поперекової
ділянки та позаочеревинного простору.
2.1.2. Анатомія нирок і сечоводів.
2.1.3. Анатомія надниркової залози.
2.1.4. Анатомія передміхурової залози.
2.1.5. Фасціальні покрови та клітковинні простори органів таза.
2.1.6 Кровопостачання, інервація, лімфатична система.
2.1.7. Анатомія сечового міхура.
2.1.8. Сім`яні пухірці.
2.1.9. Анатомія зовнішніх чоловічих статевих органів та
промежини.
2.2. Фізіологія сечостатевих органів.
2.2.1. Морфологія нирки.
2.2.2. Фізіологія нирки.
2.2.3. Механзм концентрації та розведення сечі.
2.2.4. Клінічна фізіологія сечових шляхів.
2.2.5. Фізіологія сечового міхура.
2.2.6. Клінічна фізіологія чоловічих статевих органів.
1 2
3. Семіотика та методи діагностики в урології.
3.1. Семіотика урологічних захворювань.
3.1.1. Больові відчуття.
3.1.2. Розладнання сечовипускання.
3.1.3. Уросеміотика.
3.2. Діагностика урологічних захворювань.
3.2.1. Фізікальні методи дослідження.
3.2.2. Інструментальні методи дослідження.
3.2.3. Апаратура та інструменти, які застосовуються в сучасній урологічній практиці.
3.2.4. Лабораторні дослідження.
3.2.5. Ультразвукові дослідження.
3.2.6. Рентгенологічні дослідження.
3.2.7. Судинні рентгендослідження.
3.2.8. Комп`ютерна томографія.
3.2.9. Рентгенвізуальні дослідження.
3.2.10. Профілактика та лікування ускладнень.
3.2.11. Радіологічні дослідження.
3.2.12. Реографія.
3.2.13. Електроміографія.
3.2.14. Тепловізійна діагностика.
3.2.15. Магнітно-резонансна томографія.
3.2.16. Ультрахвильова діагностика.
4 Загальні методи консервативного лікування в урології.
4.1. Лікувальне харчування урологічних хворих.
4.2. Протибактеріальне лікування в урології.
4.3. Лікувальна фізкультура.
4.4. Фізіотерапевтичне лікування урологічних хворих.
4.5. Санаторно-курортне лікування.
4.6. Трансфузіологія.
5 Аномалії сечостатевих органів.
5.1. Ембріогенез сечостатевих органів.
5.2. Аномалії нирок та верхніх сечових шляхів.
5.2.3. Аномалії положення.
5.2.4. Аномалії взаємовідношення.
5.2.5. Аномалії структури.
5.3. Аномалії судин.
5.4. Гідронефроз, гідроуретеронефроз.
5.5. Нефроптоз.
5.6. Аномалії сечового міхура та сечівника.
1 2
5.6.1. Аномалії сечового міхура.
5.6.2. Гіпоспадія.
5.6.3. Епіспадія.
5.7 Аномалії статевих органів.
5.7.1. Аномалії статевого члена.
5.7.2. Аномалії яєчка.
5.7.3. Варикоцеле.
6 Неспецифічні запальні захворювання, сечокам`яна хвороба.
6.1. Неспецифічні запальні захворювання нирок та позаочеревинної клітковини.
6.1.1. Гострий пієлонефрит.
6.1.2. Хронічний пієлонефрит.
6.1.3. Паранефрит.
6.1.4. Позаочеревинний фіброз.
6.2. Неспецифічні запальні захворювання сечового міхура та сечівника.
6.2.1. Цистит.
6.2.2. Цисталгія.
6.2.3. Уретрит.
6.3. Неспецифічні запальні захворювання чоловічих статевих органів.
6.3.1. Захворювання статевого члена.
6.3.2. Баланопостит.
6.3.3. Каверніт.
6.3.4. Фімоз, парафімоз.
6.3.5. Фібропластична індурація.
6.3.6. Приапізм.
6.4. Запальні захворювання органів калитки.
6.4.1. Епідидиміт.
6.4.2. Орхіт.
6.4.3. Простатит, везікуліт.
6.4.4. Абсцес передміхурової залози. Перипростатична флегмона.
6.5. Сечокам`яна хвороба.
6.5.1. Каміння нирок та сечоводів.
6.5.2. Консервативні методи лікування сечокам`яної хвороби.
6.5.3. Профілактика та метафілактика сечокам`яної хвороби.
6.5.4. Санаторно-курортне лікування.
6.5.5. Каміння сечового міхура, передміхурової залози,
сечівника.
6.5.6 Ускладнення сечокам`яної вороби.
6.5.7. Експертиза непрацездатності при неспецифічних
запальних прцесах та сечокам`яної хворобі.
7. Фтизіоурологія.
7.1. Туберкульоз нирок та сечових шляхів.
7.1.1. Частота.
7.1.2. Етіологія.
7.1.3. Патогенез.
7.1.4. Патологічна анатомія.
7.1.5. Класифікація.
7.1.6. Клінічні прояви, атипові форми.
7.1.7. Особливості перебігу туберкульозу нирок та сечових шляхів у дітей.
7.2. Сполучні форми хвороби.
7.2.1. Діагностика.
7.2.2. Наслідки та ускладнення захворювання.
7.2.3. Консервативне лікування.
7.2.4. Хірургічне лікування.
7.3. Туберкульоз чоловічих статевих органів.
7.3.1. Клінічни прояви.
7.3.2. Діагностика.
7.3.3. Консервативне лікування.
7.3.4. Хірургічні методи лікування.
8 Ушкодження органів сечостатевої системи.
8.1. Ушкодження нирок та сечоводів.
8.1.1. Ушкождення нирок.
8.1.2. Ушкождення сечоводів.
8.2. Ушкодження сечового міхура.
8.2.1. Причини та механізм ушкоджень.
8.2.2. Класифікація.
8.2.3. Сочетані ушкодження.
8.2.4. Клінічні появи.
8.2.5. Діагностика.
8.2.6. Лікування.
8.2.7. Дренування сечового міхура та позаочеревинного простору.
8.2.8. Ускладнення та їх лікування.
8.2.9. Сторонні тіла сечового міхура.
8.2.10. Хімічні опіки сечового міхура.
8.3. Ушкодження сечівника.
8.3.1. Механізм ушкоджень.
8.3.2. Класифікація.
8.3.3. Патологічна анатомія.
8.3.4. Клінічні прояви.
8.3.5. Діагностика.
8.3.6. Методи лікування.
8.3.7. Ускладнення.
8.3.8. Стриктура сечівника.
1 2
8.3.9. Лікування ускладнень.
8.3.10. Сторонні тіла сечівника.
8.4. Ушкодження чоловічих статевих органів.
8.4.1. Ушкодження статевого члена.
8.4.2. Класифікація.
8.4.3. Невідкладна допомога. Хірургічне лікування.
8.5. Ушкодження органів калитки.
8.5.1. Відкриті та закриті.
8.5.2. Вивих яєчка, перекрут сім`яного канатика.
9 Уроонкологія.
9.1. Пухлини нирок, надниркової залози, сечоводів.
9.1.1. Пухлини паренхіми нирок.
9.1.2. Пухлини верхнів сечових шляхів.
9.1.3. Пухлини надниркової залози та позаочеревинного простору.
9.2. Пухлини сечового міхура та сечівника.
9.2.1. Пухлини сечового міхура.
9.2.2. Пухлини сечівника.
9.3. Пухлини передміхурової залози.
9.3.1. Аденома передміхурової залози.
9.3.2. Рак передміхурової залози.
9.4. Пухлини зовнішніх статевих органів.
9.4.1. Пухлини яєчка та його придатка.
9.4.2. Пухлини статевого члена.
10 Урогінекологія.
10.1. Вагітгість і урологічні захворювання.
10.1.1. Вагітність при аномаліях сечових органів.
10.1.2. Гострий пієлонефрит вагітних.
10.1.3. Вагітність при сечокам`яній хворобі.
10.1.4. Вагітність і туберкульоз сечових органів.
10.2. Ушкодження сечових органів під час гінекологічних та
акушерських операціях.
10.2.1. Ушкодження сечоводів.
10.2.2. Ушкодження сечового міхура.
10.3. Сечостатеві нориці та нетримання сечі.
10.3.1. Міхурово-піхв`яні нориці.
10.3.2. Сечоводо-піхв`яні нориці.
10.3.3. Нетримання сечі.
11. Андрологія та сексопатологія.
11.1. Бесплідність у чоловіків.
11.1.1. Етіологія.
11.1.2. Патогенез.
11.1.3. Класифікація.
11.1.4. Діагностика.
11.1.5. Методи лікування.
11.1.6. Профілактика.
11.2. Сексопатологія.
11.2.1. Етіологія.
11.2.2. Патогенез.
11.2.3. Класифікація.
11.2.4. Діагностика.
11.2.5. Клінічні прояви.
11.2.6. Методи лікування.
12. Оперативна урологія.
12.1. Знечулення, інтенсивна терапія та реанімація в урології.
12.1.1. Знечулення в урології.
12.1.2. Передопераційна підготовка хворих.
12.1.3. Післяопераційне лікування хворих.
12.1.4. Інтенсивна терапія та реанімація в урології.
12.2. Хірургія сечостатевих органів.
12.2.1. Операції на нирках та сечоводах.
12.2.2. Операції на сечовому міхурі.
12.2.3. Операції на сечоводі.
12.2.4.. Уретротомія.
12.2.5. Операції на зовнішних статевих органах.
12.2.6. Операції на передміхуровій залозі.
12.3. Малоінвазивні методики оперативних втручань в урології
12.3.1. Ендоскопічні методики оперативних втручань на сечовидільних шляхах.
12.3.2. Ендоскопічні методики оперативних втручань на передміхуровій залозі.
12.3.3 Лапароскопічні оперативні втручання в урології
13. Нефрологія.
13.1. Гостра ниркова недостатність (ГНН).
13.1.1. Етіологія.
13.1.2. Патогенез.
13.1.3. Класифікація.
13.1.4. Клінічні прояви.
13.1.5. Діагностика.
13.1.6. Лікування.
13.1.7. Показання до лікування гемодіалізом.
13.1.8. Профілактика гострої ниркової недостатності.
13.2. Хронічна ниркова недостатність (ХНН).
13.2.1. Етіологія.
13.2.2. Патогенез.
13.2.3. Класифікація.
13.2.4. Клінічні прояви.
13.2.5. Діагностика.
13.2.6. Консервативне лікування.
13.2.7. Показання до методів позаниркового очишення крові.
13.2.8. Показання до пересадки нирки.
13.3. Нефрогенна гіпертонія.
13.3.1. Етіологія.
13.3.2. Патогенез.
13.3.3. Класифікація.
13.3.4. Клінічні прояви.
13.3.5. Діагностика.
13.3.6. Методи лікування.
14 Невідкладні стани
14.1 Гостра крововтрата в урологічних хворих.
14.1.1. Діагностика, механізми виникнення.
14.1.2. Допомога на різних етапах.
14.2. Септичний стан в урологіних хворих
14.2.1. Діагностика, механізми виникнення.
14.2.2. Допомога на різних етапах.
14.3. Бактеріємічний шок.
14.3.1. Діагностика, механізми виникнення
14.3.2. Допомога на різних етапах.
14.4. Уросепсіс
14.4.1. Діагностика, механізми виникнення
14.4.2. Допомога на різних етапах.
14.5. Догоспітальна допомога при гіпертермічних, гіпотермічних пошкодженнях
урологічних хворих.
14.6. Догоспітальна допомога при гострих отруєннях, харчових токсікоінфекціях,
інфекційно-токсичному шоці у урологічних хворих.
14.7. Краш-синдром
14.7.1. Діагностика, механізми виникнення
4.7.2. Допомога на різних етапах.
Додаткові програми.
15.1 Організація екстреної медичної допомоги населенню при надзвичайних
ситуаціях.
15.2. Медико-тактична характеристика катастроф мирного часу та стихійних лих.
15.3. Основні принципи організації медичної допомоги
уражених хірургічного профілю в надзвичайних ситуаціях.
15.4. Основи організації служби екстреної медичної допомоги та лікувально-
евакуаційного забеспечення ураженного населення у надзвичайних ситуаціях.
16.1. Логічні основи клінічного мислення.
16.2. Шляхи та напрями гуманізації медицини в Україні.
Особливості сучасного етапу розвитку України.
16.3. Людина і медицина. Людина як психосоматична єдність.
16.4. Здоров`я як соціально-культурна і загальномедична проблема.
16.5. Трансформація типу патології в сучасних умовах.
17.1. Проблеми СНІДу та вірусних гепатитів
17.1.1. Роль ретровірусів у патології людини.
17.1.2. Етіологія, патогенез,епідеміологія, профілактика та принципи лабораторної
діагностики СНІДу.
17.1.3 Питання імунопрофілактики
17.1.4 Протидія насильства в сім`ї

Детальніше

РОБОЧА ПРОГРАМА
Рання діагностика та основні аспекти лікування окоурологічної
патології. ( Для сімейних лікарів).

Кількість навчальних годин: лекції – 6 год
практичні заняття – 20 год
семінарські заняття – 18 год
самостійна робота – 34 год
залік – 4 год
додаткові дисципліни – 8 год
всього – 90 годин.
Кредити ECTS – 3.

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань сімейних лікарів з питань сучасної
діагностики, клінічному перебігу, лікуванню хворих з онкоурологічною патологією,
Вивчити сучасний стан проблем, прогноз та працездатність.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема: Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної хвороби.
Сечокам’яна хвороба – етіологічні чинники розвитку. Значення змін у pH сечі
у розвитку сечокам’яної хвороби. Етіологія, клініка, діагностика сечокам’яної
хвороби. Поняття та причини цистинурії, гліцинурії, ксантинурії, оксалурії, уратурії
генералізованої аміноацидурії, галактоземії, фруктоземії. Нирковий тубулярний
ацидоз, як причина розвитку сечокам’яної хвороби. Аномалії сечовивідних шляхів у
розвитку сечокам’яної хвороби. Інші причини сечокам’яної хвороби – процеси, що
зумовлюють обтурацію сечових шляхів, нейрогенні захворювання (дискінезії)
сечових шляхів, запальні й паразитарні ураження сечових шляхів, сторонні тіла в
сечових шляхах, травми, кліматичні й географічні чинники, порушення харчування,
вітамінного балансу.
Хімічний склад каменів – камені з оксалатів кальцію, фосфатні камені
(фосфати), фосфатно-магнієві та карбонатні (карбонати) камені, урати, цистинові,
холестеринові камені, білкові камені. Значення величини, форми та локалізації
каменя. Патоморфологія. Зміни в нирках при сечокам’яній хворобі. Розширення
чашечково-мискової системи, запальні зміни.
Клінічна картина. Основні симптоми сечокам’яної хвороби. Біль, анурія,
гематурія. Клінічний перебіг захворювання. Гостра недостатність нирок при
сечокам’яниій хворобі. Діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі.
Загальноклінічні дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні
методи дослідження. Диференціальна діагностика.
Тема: Сучасні методи діагностики сечокам’яної хвороби.
Сучасні діагностичні методи при сечокам’яниій хворобі. Загально клінічні
методи дослідження. Ультразвукові, рентгенологічні та радіонуклідні методи
дослідження. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна уретеропієлографія.
Ретроградна пневмо- і пієлографія. Методика введення рентген контрастної
речовини. Основи дешифровки рентгенологічного знімку при діагностиці
сечокам’яної хвороби. Ультразвукове сканування нирок та сечового міхура.
Сканографія і сцинтиграфія. Комп’ютерна томографія – покази до застосування.
Хромоцистоскопія. Ниркова ангіографія.
Тема: Ниркова коліка. Діагностика, диференційна діагностика, тактика
лікування.
Етіологія і патогенез ниркової коліки. Клінічні прояви ниркової коліки. Точки
іррадіації болю. Основні діагностичні методи. Зміни в загальному аналізі сечі та
крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при нирковій коліці. Диференційна
діагностика ниркової коліці із: гострим апендицитом, гострим процесом у черевній
порожнині, гострою непрохідністю кишок, гострим холециститом, гострим
панкреатитом, проривом виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульозом
нирки і сечовода, тазовим флеболітом.
Тактика лікування при нирковій коліці. Методи знеболення. Покази до
катетеризації сечоводу. Методика новокаїнової блокади сім’яного канатика у
чоловіків. Покази до оперативного втручання. Профілактика рецидивів ниркової
коліки.
Тема: Камені нирок, сучасні методи лікування.
Сучасні методи лікування каменів нирок. Вибір тактики лікування каменів
нирок враховуючи їхній хімічний склад, розмір і локалізацію. Методи знеболення
при больовому синдромі. Стимуляція діурезу. Літолітична терапія при лікування
каменів нирок. Основні групи препаратів. Методи подрібнення каменів.
Екстракорпоральна шокохвильова літотрипсія – покази та методика виконання.
Перкутанна ультразвукова літотрипсія. Оперативне лікування при каменях нирок.
Показання до відкритої операції. Органозберігаючі операції – видалення каменя,
резекція нирки. Доступи до нирки: Федоровим, Бергманом-Ізраелем,
задньолатеральний, задньомедіальний, міжм’язовий, задній косопоперечний з
пересіканням широкого м’яза спини, передній міжм’язовий за Погорєлком. Методи
профілактики і метафілактики каменів нирок.
Тема: Камені сечоводів, клінічні прояви. Діагностика і лікування.
Основні клінічні прояви каменів сечоводів. Клінічний перебіг захворювання.
Точки іррадіації болю. Методи знеболення при больовому синдромі. Диференційна
діагностика каменів сечоводів. Сучасні діагностичні методи. Зміни в загальному
аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при каменях
сечоводів. Комп’ютерна томографія – покази до виконання. Тактика лікування.
Медикаментозна терапія – стимуляція діурезу, протибольова, спазмолітична,
протизапальна, літолітична. Методи видалення та подрібнення каменів. Покази до
хірургічного лікування. Методика уретеролітотомії, можливі ускладнення.
Застосування екстракорпоральної шокохвильової та перкутанної ультразвукової
літотрипсії. Профілактика виникнення каменів сечоводів.
Тема: Камені сечового міхура. Етіопатогенез. Клінічні прояви. Діагностика
лікування.
Етіологія та патогенез камені сечового міхура. Сучасна класифікація. Клінічна
картина та перебіг захворювання. Методи діагностики каменів сечового міхура –
цистоскопія, ультрасонографія, рентгенографія, цистографія, пневмо-цистографія.
Диференційна діагностика із цистиом, доброякісною гіперплазією простати,
звуженням сечівника. Методи лікування. Оперативні методи видалення конкременту
– літотрипсія, покази, хід операції. Ведення хворого у післяопераційному періоді.
Лікування гострого запального процесу спричиненого каменем сечового міхура.
Методи ліквідації каменів дивертикула сечового міхура. Профілактика виникнення
каменів сечового міхура.
Тема: Камені передміхурової залози і сечівника. Етіопатогенез. Прояви.
Діагностика і лікування.
Етіологія та патогенез каменів передміхурової залози та сечівника. Переважна
локалізація каменів. Клінічні прояви захворювання. Вплив каменів передміхурової
залози на статеву функцію чоловіків. Сучасні методи діагностики каменів
передміхурової залози та сечівника. Загально клінічні методи обстеження. Пальцеве
ректальне дослідження. Ультрасонографічна та рентгенографічна картина.
Консервативні і оперативні методи лікування. Лікування гострих запальних процесів
викликаних каменем – простатиту та уретриту. Профілактика виникнення каменів
сечового міхура.
Тема: Запальні ускладнення сечокам’яної хвороби. Патогенез, клініка,
лікування та профілактика.
Причини та механізм розвитку запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Класифікація. Основні клінічні прояви та перебіг. Залежність розвитку запального
ускладнення від локалізації каменю. Основні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Бактеріологічне дослідження сечі та
антибіотикограма. Ультразвуковий, рентгенологічний, радіонуклідні методи
дослідження. Покази до виконання комп’ютерної томографії. Тактика лікування,
основні групи препаратів. Сучасні схеми протизапальної терапії. Оперативне
лікування гострих запальних процесів – паранефрит, піонефроз, абсцес, карбункул
нирки. Профілактика запальних ускладнень сечокам’яної хвороби.
Тема: Калькульозний пієлонефрит як ускладнення сечокам’яної хвороби.
Принципи діагностики і лікування.
Етіопатогенез калькульозного пієлонефриту. Кореляція розмірів конкременту
та часу його перебування в нирковій мисці із розвитком калькульозного
пієлонефриту. Клінічна картина та перебіг захворювання. Діагностика. Патологічні
зміни в загальному аналізі сечі та крові. Застосування ультразвукового,
рентгенологічного, радіонуклідного методів дослідження. Комп’ютерна томографія.
Тактика лікування, основні групи препаратів. Поетапні схеми терапії. Оперативне
лікування гострих калькульозного пієлонефриту. Профілактика калькульозного
пієлонефриту.
Тема: Кораловидні камені нирок. Виникнення, діагностика.
Механізм та причини виникнення кораловидних каменів нирок. Класифікація
кораловидних каменів. Клінічні прояви. Сучасні діагностичні методи. Зміни в
загальному аналізі сечі та крові. Ультразвукова та рентгенологічна картина при
кораловидних каменях нирок. Оглядова, екскреторна урографії, ретроградна
уретеропієлографія. Диференційна діагностика. Тактика лікування при
кораловидних каменях нирок. Покази до оперативного лікування. Доступи до нирки.
Пієлолітотомія – хід оперативного втручання. Види нефротомій. Ліквідація
запального процесу в післяопераційному періоді. Профілактика виникнення
кораловидних каменів нирок.
Тема: Консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Сучасні консервативні методи лікування сечокам’яної хвороби. Лікування
больового синдрому. Спазмолітична терапія. Методика новокаїнової блокади
сім’яного канатика у чоловіків. Принципи підвищення діурезу. Фітопрепарати та
настої сечогінних засобів. Літолітична терапія. Основні групи препаратів. Покази та
методи підлужнення сечі. Протизапальна терапія при розвитку запальних
ускладнень. Значення дієтотерапії у лікуванні сечокам’яної хвороби. Дієта у
залежності від хімічного складу каменю. Слабомінералізовані води. Покази до
оперативного втручання при неефективності консервативної терапії.
Тема: Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби.
Ендоскопічні методи лікування сечокам’яної хвороби у сучасному лікуванні
сечокам’яної хвороби. Покази до застосування ендоскопічного оперативного
втручання. Види ендоскопічних операцій. Необхідне технічне забезпечення для
виконання ендоскопічного втручання. Види доступів до нирки та сечоводу. Хід
операції при видаленні каменю нирки. Можливі труднощі та ускладнення операції.
Метод ендоскопічного видалення каменів сечоводу – хід операції, ускладнення.
Технічні особливості, труднощі та переваги ендоскопічних оперативних втручань
при сечокам’яній хворобі. Профілактика та лікування ускладнень.
Тема: Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби.
Оперативні доступи.
Операції на нирках і сечоводах у лікуванні сечокам’яної хвороби. Покази до
оперативного втручання на нирці з приводу сечокам’яної хвороби. Доступи до нирки:
Федоровим, Бергманом-Ізраелем, задньолатеральний, задньомедіальний,
міжм’язовий, задній косопоперечний з пересіканням широкого м’яза спини, передній
міжм’язовий за Погорєлком. Методика та хід виконання операції. Можливі
ускладнення та їх профілактика і лікування. Покази до оперативного втручання на
сечоводах при лікуванні сечокам’яної хвороби. Доступи до сечоводів:
позаочеревинні, черезочеревинні та комбіновані. Доступи за Федоровим, Цулукідзе,
Дерев’янко, Пироговим. Хід оперативного втручання. Лікування післяопераційних
ускладнень. Ведення хворих в післяопераційному періоді.
Тема: Санаторно-курортне лікування при сечокам’яній хворобі.
Принципи санаторно-курортного лікування при сечокам’яній хворобі. Методи
підвищення діурезу та виведення солей з організму. Режим перебування хворих на
санаторно-курортному лікуванні сечокам’яної хвороби. Значення дієти у лікуванні
сечокам’яної хвороби. Слабомінералізовані води: Єсентуки, Нафтуся, Саїрме,
Смирновська, Слав’яновська, Боржомі, Доломітний нарзан, Арзні. Фізіопроцедури
при лікуванні сечокам’яної хвороби. Принципи профілактики рецидиву сечокам’яної
хвороби, а також больового синдрому. Терапевтичний ефект перебування хворих з
сечокам’яною хворобою на санаторно-курортному лікуванні.
Тема: Профілактика і метафілактика сечокам’яної хвороби.
Комплекс реабілітаційних заходів щодо запобігання розвитку сечокам’яної
хвороби: лікування порушень обміну, які зумовлюють утворення каменів; боротьба
з інфекцією сечових шляхів (призначення тривалої цілеспрямованої
антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікрофлори сечі); ліквідація
порушень систем зсідання і протизсідання крові, ліпідного, білкового та
вуглеводного обмінів тощо; підтримування відносної густини сечі на необхідному
рівні; зменшення концентрації солей у сечі, підвищення їх розчинності і посилення
виведення з організму (з урахуванням функції нирок, рН сечі, хімічного складу
каменя, віку хворого, стану інших органів і систем тощо); санаторно-курортне
лікування; працевлаштування хворих на хронічну недостатність нирок. Важливість
диспансерного нагляду хворих на сечокам’яну хворобу.

Детальніше

РОБОЧА ПРОГРАМА
Тематичного удосконалення за темою «Лапароскопія в урології»

Кількість навчальних годин: лекції – 6 год.
Практичні заняття – 20 год.
Семінарські заняття – 18 год.
Самостійна робота – 34 год.
Додаткові дисципліни – 8 год.
Залік – 4 год.
Кредити ECTS – 3.

Мета і завдання курсу:

оволодіння лікарями-слухачами навиків застосування
сучасних лапароскопічних методик в урологічній практиці, знань особливостей
анатомії та фізіології сечовидільної та чоловічої статевої системи, етіології та
патогенезу основних урологічних захворювань, їх симптоматикою та діагностикою.
Ознайомлення з показами, протипоказами, можливими ускладненнями та їх
профілактикою в застосуванні лапароскопічних методик.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Історія розвитку лапароскопії.
• Основні принципи лапароскопічних технологій.
• Технічне забезпечення для виконання лапароскопії.
• Інсуфлятори для створення пневмоперитонеуму.
• Балонні дилятатори для ретроперитонеального та екстраперитонеального
доступу.
• Відеообладнання та джерела світла.
• Різновиди троакарів.
• Електрохірургічні інструменти. «Ligasure», «Harmonic».
• Лапароскопічні хірургічні інструменти.
• Основні принцими роботи з лапароскопічними інструментами.
• Різні техніки лапароскопічних швів.
• Робота на лапароскопічному тренажері.
• Принципи гемостазу при лапароскопічних операціях.
• Урологічні патології, що потребують хірургічного лікування (класифікація,
етіопатогенез, клініка, діагностика, лікування).
• Покази та протипокази до лапароскопічного методу хірургічного лікування
урологічних патологій.
• Підготовка хворого до лапароскопічної операції.
• Антибіотикопрофілактика при застосуванні лапароскопічних методів лікування.
• Організаційна структура операційної.
• Вкладання хворого на операційному столі при застосуванні лапароскопічних
методів.
• Методи встановлення першого троакара.
• Лапароскопічні методики лікування варикоцелє.
• Лапароскопічні методики лікування крипторхізму.
• Лапароскопічні методики доступу до нирки.
• Лапароскопічні методики пієлопластики при аномаліях розвитку.
• Лапароскопічні методики пієлолітотомії та уретеролітотомії.
• Лапароскопічні методики нефропексії.
• Лапароскопічні методики нефректомії.
• Лапароскопічні методики радикальної нефректомії.
• Лапароскопічні методики нефруретеректомії.
• Лапароскопічні методики резекції нирки.
• Лапароскопічні методики доступу до органів тазу.
• Лапароскопічні методики дивертикулектомії сечового міхура.
• Лапароскопічні методики лікування нориць сечовивідних органів.
• Лапароскопічні методики ретроперитонеальної та тазової лімфаденектомії.
• Лапароскопічні методики радикальної цистектомії.
• Лапароскопічні методики радикальної простатектомії.
• Профілактика ускладнень лапароскопічних операцій та їх усунення.

Детальніше

РОБОЧА ПРОГРАМА
Неспецифічні запальні захворювання органів сечостатевої системи.
Нетримання сечі. ( Для сімейних лікарів).

Кількість навчальних годин: лекції – 6 год
практичні заняття – 20 год
семінарські заняття – 18 год
самостійна робота – 34 год
іспит – 4 год
додаткові дисципліни – 8 год
всього – 90 годин.
Кредити ECTS – 3.

Мета і завдання циклу:

удосконалення знань лікарів-урологів з питань етіології, патогенезу
та сучасної діагностики і лікування неспецифічних запальних захворювань органів
сечостатевої системи та нетримання сечі.

Рекомендований план проведення практичних занять:

1Етіологія та патогенез неспецифічних запальних
захворювань органів сечостатевої системи.
2 Фізикальні, лабораторні та інструментальні методи
дослідження в урології неспецифічних запальних
захворювань органів сечостатевої системи.
3 Роль рентгенологічних методів діагностики та
УЗД для діагностики неспецифічних запальних
захворювань органів сечостатевої системи та
нетримання сечі.
4 Принципи антибактеріального лікування
неспецифічних запальних захворювань органів
сечостатевої системи.
5 Гострий пієлонефрит: клініка та лікування.
6 Хронічний пієлонефрит: клініка та лікування.
7 Цистит: клініка та лікування.
8 Клініка, діагностика та лікування уретритів.
Захворювання чоловічого статевого члена.
9 Орхоепідидиміт: клініка, діагностика та лікування.
10 Простатит.
11 Оперативне лікування запальних захворюваннях
органів сечостатевої системи: нефректомія,
декапсуляцїя нирки, нефростомія, та стентування
нирки. Оперативні доступи.
12 Віддалені наслідки перенесених неспецифічних
запальних захворювань органів сечостатевої
системи.
13 Етіологія та патогенез виникнення нетримання сечі.
14 Фізикальні, лабораторні та інструментальні методи
дослідження в урології при нетриманні сечі.
15 Принципи лікування нетримання сечі.

Детальніше

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для занять з слухачами циклу ТУ м. Луцьк
“Онкоурологія”

Кількість навчальних годин: лекції – 12, семінарські заняття – 20,
практичні заняття – 40, самостійна робота – 36,
додаткові програми – 12
Разом – 120
Кредити ECTS – 4,0