[]Століттями в росії, попри декларативну зміну вивісок, відроджується політичний режим, який за своєю суттю є імперським, авторитарним і нацистським. Сьогодні Україна відстоює незалежність у повномасштабній війні з росією, а Збройні сили України воюють з одвічним ворогом.
84 роки тому, 17 вересня 1939 р., через 16 днів після нападу нацистської Німеччини на Польщу, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, без оголошення війни срср вступив у війну на боці нацистської Німеччини. Того дня радянські війська почали окупацію Польщі і за 12 днів практично без боїв вийшли на Західний Буг і Сян. Ця агресія проти Польщі безпосередньо вплинула на долю західноукраїнських земель.
На кафедрі українознавства Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького для студентів 3 і 4 груп 1 курсу стоматологічного факультету на занятті з історії України та української культури відбулася лекція з теми «Перша радянська окупація західноукраїнських земель.1939-1941рр».
Заняття провела доцентка кафедри Наталія Гірна. Під час лекції крізь призму нинішньої російсько-української війни викладачка висвітлила ці трагічні події. Вона розповіла студентам, що вже 22 вересня 1939 р. червона армія окупувала Львів, а у Бресті відбувся спільний німецько-радянський парад. Через кілька днів два тоталітарні режими сформували нову лінію розмежування і підписали «Договір про дружбу і кордон», яким задокументували розподіл Польщі.
Учасники заходу довідалися, що західноукраїнські землі тоді потрапили під радянську окупацію, яку комуністи, традиційно для себе, назвали визволенням. Одразу ж були заборонені культурні товариства, політичні партії, вільна преса, почалася ліквідація приватної власності і переслідування церкви. Насадження комуністичного режиму супроводжувалося масовими депортаціями місцевого населення – до червня 1941 р. окупанти вигнали з рідних домівок і виселили у північні райони срср понад 10% мешканців краю. Вони створили 25 тюрем, де ув’язнили кілька тисяч людей – як представників інтелігенції, так і простих селян-господарів. Більшість в’язнів були розстріляні НКВД перед відступом радянської влади із Західної України у кінці червня 1941 р.
Лекторка провела історичні паралелі – вона зазначила, що майже через сто років ті ж окупанти знову вторглися на нашу землю, вони знову ж чинять вбивства, грабунки, депортації українців.
На завершення доцентка Наталія Гірна наголосила, що московські злочини мають бути справедливо засуджені, незалежно від терміну давності. І кожен українець має про них пам’ятати, щоб у суспільстві сформувався колективний імунітет проти російської пропаганди, за якою прийшли танки і прилетіли ракети.
За інформацією кафедри українознавства
Відділ комунікації і промоції
press@medniv.lviv.
[]
