У листопаді минає 80 років відходу до вічності Митрополита Шептицького, котрий своєю невтомною працею здобув беззаперечний авторитет не лише серед українців. Важко знайти постать, котра б у собі поєднувала стільки граней: польський граф, який став українським священиком; монах, який умів заробляти гроші і вчив цьому українців; мільйонер, що усі кошти віддавав на розвиток української церкви, науки, культури, на патріотичне виховання молоді; патріот, який відстоював українську ідею. 

Для студентів 5 і 6 груп першого курсу медичного факультету №1 доцентка кафедри Наталія Гірна провела навчально-виховний захід з теми «Митрополит Андрей Шептицький: служіння українському народові». На занятті йшлося про те, що очоливши УГКЦ у 1900 році, Владика Андрей заопікувався усіма сторонами життя вірних. Він відкривав українські гімназії, у 1928 році зумів обійти заборону польського уряду і створив Львівську богословську академію, фінансував розвиток українських кооперативів, засновував музеї, бібліотеки, банки, фабрики, санаторії, сиротинці, власним коштом навчав українську молодь, підтримував культурно-освітні і молодіжні товариства. 

Майбутнім лікарям важливо знати, що за всебічної підтримки Митрополита у 1903 році у Львові постала Народна лічниця – перша українська лікарня, де надавали допомогу кожному, незалежно від статків, етнічного походження і конфесійної належності. Владика Андрей та його рідний брат Климентій – ігумен Унівського монастиря, купили для шпиталю найсучасніше обладнання, зокрема рентгенівський апарат фірми «Сіменс». Для догляду за хворими Митрополит виписав із Бельгії сестер – служебниць згромадження святого Вікентія, які були навченими медсестрами. Він вітав утворення Українського лікарського товариства у Львові, а його особистими лікарями були Остап Селянський і Мар’ян Панчишин. У 1914 році московські окупанти заарештували Андрея Шептицького як «особливо небезпечного уніата-мазепинця» і вивезли на заслання у суздаль, але і там Митрополит продовжував душпастирське служіння. Він мав відвагу відкрито засудити нацистський Голокост, написавши послання «Не убий!» до Гіммлера, особисто рятував євреїв і зобов’язував до цього духівництво. Як Пророк передбачив переслідування УГКЦ комуністичною москвою. А в останні хвилини земного життя заповів вірити і працювати для Воскресіння України. Пам’ятаймо і виконуймо його настанову: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну!»

За інформацією кафедри українознавства та філософії

Відділ комунікації і промоції

press@meduniv.lviv.ua