Протидія булінгу
(Основні заходи, спрямовані на запобігання, виявлення та протидію булінгу розміщені у файловому блоці)

Цькування, булінг (англ. bully — залякувати, цькувати, задирати) — прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження.

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, прагнуть принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами.

Найпоширенішими формами булінґу є:

1.Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, побиття або нанесення тілесних ушкоджень тощо.

2.Психологічний булінг – принизливі погляди, прізвиська, жарти, жести, образливі рухи тіла, міміки, поширення образливих чуток, бойкотування, ігнорування, погрози, підглядування, переслідування, залякування, плювання на інших, шантаж тощо.

3.Кібербулінг – пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень, знімання в переодягальнях і викладання відео в мережу Інтернет чи поширення серед дітей, цькування чи переслідування через соціальні мережі тощо.

4.Економічний булінг – крадіжки, пошкодження, ховання чи знищення одягу чи інших особистих речей, вимагання грошей тощо.
До причин, які призводять до формування булінгу належать: людська нерівність, нетолерантність суспільства (у тому числі й суспільні стереотипи), сімейне виховання (насилля в родині, авторитарний стиль виховання, гіперопіка над дитиною, відсутність комунікації «батьки-діти»), формування ієрархії в дитячому колективі, ставлення до насилля у самому суспільстві.

Порядок подання заяви про випадок булінгу (цькування) та порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

1.  Якщо педагог або інший працівник ЗВО (інший учасник освітнього процесу) став свідком булінгу, він  інформує ректора університету у письмовій формі незалежно від того, поскаржилась йому жертва булінгу чи ні; або ж аналогічно після отримання звернення студента.

2.     Учасником освітнього процесу (студенти, викладачі, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява, де вказується інформація щодо джерела її отримання:

  • Постраждалий чи свідок булінгу (цькування);
  • Підозра про вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками;
  • Достовірна інформація від інших осіб.

та часу:

  • Як довго триває;
  • Одноразовий конфлікт чи відповідні дії носили систематичний характер

3.     Відповідно до такої заяви ректор видає рішення про проведення розгляду  Комісією з розгляду випадків булінгу .

4.     Наказом керівника закладу освіти  створена Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі педагогічних працівників, представників самоврядування, юриста та психолога.

5.     Розглянувши письмову заяву, керівник скликає засідання  комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.

6.     Комісія на протязі однієї доби проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.

7.     За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи на протязі однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальну поліцію), Службу у справах дітей.

8.     Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу реєструється в окремому журналі з оригіналами підписів усіх її членів.

9.     У разі невизнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) із  заявою до  органів Національної поліції України.

10.  За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.

ЗРАЗОК ЗАЯВИ НА ВИПАДОК БУЛІНГУ

Нормативна база

Повідомлення подавати за електронною адресою: