19-20 лютого 2014 року Україна здригнулася від болю та розпачу – постріли та вибухи на Майдані у відповідь за прагнення бути вільними та рівними в європейській спільноті! Тоді ми почали рахувати перші жертви кривавої бійні, що триває донині. Вони були сповнені надій та прагнень жити у вільній, незалежній, самостійній Україні – пасіонарні Герої Небесної Сотні! Пролита ними кров стала першими краплями тих рік, що течуть сьогодні на вівтар Свободи у боротьбі з московськими окупантами. Тоді вперше прозвучало журливо «Пливе кача..» і луною поширилося у десятках міст та сіл, де прощалися із полеглими у Києві… Тоді ми були певні, що цивілізований світ не допустить кривавої бійні в центрі Європи. Допустив, заціпенівши від жаху й висловивши стурбованість…

Ми ведемо нашу сьогоднішню боротьбу, бо інакше не виживемо як нація, продовжуючи справу тих, хто її розпочав на Майдані. Вони показали нам, що можна перемогти значно більшого за числом та могутністю ворога. Головне – віра в справедливість боротьби та єдність нації. Тому вшановуючи сьогодні Героїв Небесної Сотні, ми складаємо шану й тим, хто боронить нашу державу сьогодні, відбиває атаки, рятує цивільне населення, допомагає війську. Бо всіх єднає одна мета – Перемога над окупантом!

Вічна памʼять полеглим. 

Слава кожному та кожній, хто бореться! 

Слава Україні!