Десять років тому Україна здригнулася від болю та розпачу – постріли та вибухи на Майдані у відповідь за прагнення бути вільними та рівними в європейській спільноті! Тоді ми почали рахувати перші жертви кривавої бійні, що триває понині. Вони були сповнені надій та прагнень жити у вільній, незалежній, самостійній Україні – пасіонарні Герої Небесної Сотні! Пролита ними кров стала першими краплями тих рік, що течуть сьогодні на вівтар Свободи у боротьбі з московськими окупантами. Тоді вперше прозвучало журливо «Пливе кача..» і луною поширилося у десятках міст та сіл, де прощалися із полеглими у Києві… Тоді ми були певні, що цивілізований світ не допустить кривавої бійні в центрі Європи. Допустив, заціпенівши від жаху й висловивши стурбованість…
Ми ведемо нашу сьогоднішню боротьбу , бо інакше не виживем як нація і продовжуючи справу тих, хто її розпочав десять років тому на Майдані. Тому вшановуючи сьогодні Героїв Небесної Сотні, ми складаємо шану й тим, хто боронить нашу державу сьогодні, відбиває атаки, рятує цивільне населення, допомагає війську. Бо всіх єднає одна мета – Перемога над окупантом!
Вічна памʼять полеглим.
Слава кожному та кожній, хто бореться.
Слава Україні!