У День української писемності та мови, який щороку відзначають 27 жовтня, викладачі кафедри українознавства і філософії ЛНМУ імені Короля Данила разом зі студентами першого курсу медичного факультету традиційно писали Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. І цього разу особливо хотілося не просто вслухатися в слова, а відчути сенси, які стоять за ними.

Текст «Лист, який не закінчується» – значно більше, ніж розповідь про мову. Це роздум про людську близькість і здатність чути одне одного, про слова, які можуть зігрівати, підтримувати, повертати до життя. Про те, що найважливіше нерідко не потребує гучних декларацій: іноді достатньо написати листа, знайти потрібне слово, нагадати комусь, що він не сам. 

Писати такий диктант разом зі студентами – це теж особливий досвід єдності. Ми сидимо поруч, зосереджуємося на кожному реченні, вслухаємося в інтонації, шукаємо правильне написання слів. Але водночас кожен проживає цей текст по-своєму. І саме в цьому – дивовижна сила мови: вона об’єднує нас, не позбавляючи індивідуальності. Мова – це не тільки наша спільна спадщина. Це наша щоденна відповідальність і наше майбутнє. 

 

Того ж дня у стінах Львівського національного медичного університету імені Короля Данила відбувся літературно-мистецький захід «Хресна дорога української мови». Ця глибока за змістом і прониклива за емоційним звучанням творча подія була присвячена непростому історичному шляху українського слова, його випробуванням, боротьбі за право бути почутим і незламній силі, що упродовж століть єднає українців.

Крізь художнє слово, мистецькі образи та емоційну силу сценічного дійства розкривалася історія української мови – історія болю й надії, втрат і відродження, випробувань і перемог. «Хресна дорога» постала не лише як метафора історичних страждань рідного слова, а і як свідчення його духовної стійкості, невичерпної життєвої сили та нездоланного прагнення до свободи.

Учасниками літературно-мистецького заходу були студенти 17 групи 1 курсу медичного факультету №1. Для майбутніх лікарів така зустріч стала нагодою замислитися над нерозривним зв’язком мови, людської гідності, національної пам’яті та професійної культури. Адже слово в медицині має особливу вагу: воно може підтримати, заспокоїти, повернути надію, допомогти людині відчути, що її розуміють. Володіти рідною мовою – це не лише знати її правила, а й уміти говорити з людиною уважно і відповідально.

Сценарій заходу підготувала завідувачка кафедри українознавства та філософії ЛНМУ імені Короля Данила доцентка Галина Стечак, вміло поєднавши історичну пам’ять, літературне слово й духовні смисли в цілісну розповідь про долю української мови та її значення для сучасного покоління. Дійство завершилося спільною молитвою ­– духовним гімном України «Боже, Великий Єдиний, нам Україну храни» Олександра Кониського. 

Особливого значення захід набув у контексті сучасності. Сьогодні, коли Україна виборює своє право на незалежне майбутнє, українська мова є не тільки нашою культурною спадщиною, а й важливим чинником національної єдності, самоідентифікації та духовного опору. Берегти її, плекати, утверджувати в освіті, науці й повсякденному житті – означає продовжувати справу поколінь, які передали нам цей безцінний скарб.

За інформацією кафедри українознавства і філософії