Ще не встигли позбутися наслідків глобальної епідемії COVID-19, як виникла нова проблема – навесні у світі почали фіксувати випадки віспи мавп. Нещодавно ВООЗ повідомила про не пов’язані між собою спалахи цього захворювання у 12 країнах, які розташовані поза межами Африканського континенту – природного місця поширення хвороби. Інфіковані не подорожували до країн Африки і не мали контакту з новоприбулими, проте заразилися вірусом. У квітні 2022 року зареєстровано найбільший спалах віспи мавп у світі, що охопив велику кількість неендемічних територій.
Епідеміологи та вірусологи вважають, що в умовах постпандемії варто приділяти більше уваги розумінню локальних і глобальних наслідків віспи мавп, а також підвищити обізнаність населення про це захворювання.
Науково-педагогічний колектив кафедри епідеміології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького під керівництвом завідувачки кафедри, професора Наталія Виноград бере активну участь в організації навчальних тренінгів для працівників практичної мережі закладів охорони здоров’я, а також інформуванні населення за допомогою засобів масової інформації щодо біологічних загроз, у тому числі вірусу віспи мавп, який сьогодні активно поширюється континентом.
Основні аспекти, що висвітлюються, є наступні:
- вірус вперше ідентифіковано von Magnus у 1958 році в Копенгагені від мавп, звідки пішла його назва;
- вірус, що належить до родини Poxviridae, має два генетичних кластери: басейну річки Конго (високовірулентний) і західноафриканський (низьковірулентний);
- одне з найактуальніших зооантропонозних особливо небезпечних захворювань на ендемічних територіях Центральної та Західної Африки;
- медичне значення вперше встановлено у 1970 році;
- резервуар вірусу досі не встановлений, а вірус циркулює посеред багатьох видів дрібних ссавців (гризунів), приматів;
- передача вірусу до людини здійснюється контактним і повітряним механізмами передачі; можливий вертикальний спосіб поширення (трансплацентарний);
- поза межами ендемічних територій захворювання реєструвалися в США (2003), Великобританії (2018, 2021), Сінгапурі (2019) як завезені випадки з Африканських країн;
- хвороба клінічно маніфестує вираженим інтоксикаційним синдромом (гарячка, міалгії, артралгії), лімфоаденопатією, висипом (папула – везикула – пустула – шкірочка), тривалістю 2-4 тижні, летальністю 4-33 %;
- розроблена специфічна 3-го покоління жива атенуйована вакцина і препарати для хіміотерапії.
Нагадаємо, що в Україні вірус віспи мавп внесений до Переліку біологічних патогенних агентів, що підлягають епідеміологічному нагляду (спостереженню). Наразі відбувається оцінка рівня ризику спалаху цього захворювання для України. Тому панікувати не варто, але слід бути на сторожі.
За інформацією кафедри епідеміології
Відділ комунікації і промоції
press@meduniv.lviv.ua